Одинокий гитарист - Олег Митяев, Константин Тарасов

Одинокий гитарист в придорожном ресторане.

Черной свечкой кипарис между звездами в окне.

Он играет и поет, сидя будто в черной раме,

Море черное за ним при прожекторной луне.

Наш милейший рулевой на дороге нелюдимой,

Исстрадав без сигарет, сделал этот поворот.

Ах, удача, боже мой, услыхать в стране родимой

Человеческую речь в изложеньи нежных нот.

Ресторан полупустой.

Две танцующие пары.

Два дружинника сидят, обеспечивая мир.

Одинокий гитарист с добрым Генделем на пару

Поднимает к небесам этот маленький трактир.

И витает, как дымок, христианская идея,

Что когда-то повезет, если вдруг не повезло,

Он играет и поет, все надеясь и надеясь,

Что когда-нибудь добро победит в борьбе со злом.

Ах, как трудно будет нам, если мы ему поверим…

С этим веком наш роман бессердечен и нечист,

Но спасает нас в ночи от позорного безверья

Колокольчик под дугой — одинокий гитарист.

Самотній гітарист у придорожньому ресторані.

Чорною свічкою кипарис між зірками у вікні.

Він грає і співає, сидячи ніби в чорній рамі,

Море чорне за ним при прожекторному місяці.

Наш наймиліший кермовий на дорозі нелюдимої,

Вистраждавши без сигарет, зробив цей поворот.

Ах, удача, боже мій, почути в країні рідної

Людську мову у викладанні ніжних нот.

Ресторан напівпорожній.

Дві пари танці.

Два дружинники сидять, забезпечуючи мир.

Самотній гітарист з добрим Генделем на пару

Піднімає до небес цей маленький трактир.

І витає, як димок, християнська ідея,

Що колись пощастить, якщо раптом не пощастило,

Він грає і співає, все сподіваючись і сподіваючись,

Що колись добро переможе в боротьбі зі злом.

Ах, як важко буде нам, якщо ми йому повіримо…

З цим століттям наш роман безсердечний і нечистий,

Але рятує нас у ночі від ганебного безвір'я

Дзвіночок під дугою — самотній гітарист.