Мой отец - Олег Митяев, Константин Тарасов

Мой отец алкоголиком не был,

Хоть и выпить считал — не грешно.

Хорошо было с водкой.

И с хлебом

Не всегда было так хорошо.

Тридцать лет профсоюзных событий,

Ни прогулов, ни громких побед,

Восемь грамот, привод в вытрезвитель

И награда за выслугу лет.

Люди будущего — на фронтонах ДК…

Да задумчивый стих Окуджавы…

И, как цены, волненья снижались тогда

За прекрасное завтра державы.

Очень рано отца хоронили…

Очень много, казалось ему,

Мы неправды тогда говорили,

Да все думал — видней наверху,

Верил Сталину, верил Хрущеву,

Верил, верил, работал и пил…

И быть может, пожил он еще бы,

Если б он алкоголиком был.

А с фронтона ДК, как и прежде, глядят

Те слепые красивые лица.

И все так же, как прежде, лет тридцать назад, —

Радость в гипсовых белых глазницах.

Не сорваться бы, не закружиться

Да мозги бы свои не пропить,

Да молитвы читать научиться,

Чтоб отца и детей не забыть.

Жизнь и боль — вот и все, что имею,

Да от мыслей неверных лечусь.

А вот правды сказать не умею,

Но, даст Бог, я еще научусь.

Мій батько алкоголіком не був,

Хоч і випити вважав — не грішно.

Добре було з горілкою.

І з хлібом

Не завжди було так добре.

Тридцять років профспілкових подій,

Ні прогулів, ні гучних перемог,

Вісім грамот, привід у витверезник

І нагорода за вислугу років.

Люди майбутнього - на фронтах ДК ...

Так, задумливий вірш Окуджави…

І, як ціни, хвилювання знижувалися тоді

За прекрасне завтра держави.

Дуже рано батька ховали.

Дуже багато, здавалося йому,

Ми неправди тоді говорили,

Так все думав — видніше нагорі,

Вірив Сталіну, вірив Хрущову,

Вірив, вірив, працював і пил…

І може бути, пожив він ще,

Якщо б він був алкоголіком.

А с фронтона ДК, як і перш, дивляться

Ті сліпі гарні обличчя.

І все так же, як раніше, років тридцять тому, —

Радість у гіпсових білих очницях.

Чи не зірватись би, не закружляти

Так мозки би свої не пропити,

Так молітви читати навчитися,

Щоб батька і дітей не забути.

Життя і біль — ось і все, що маю,

Так від думок невірних лікуюся.

А ось правди сказати не умію,

Але, дасть Бог, я ще навчуся.