Чужая война - Олег Митяев

На другой стороне Земли — теплынь,

По три раза в году, поди, покос,

А у нас из окна — лишь пустырь да в снегу полынь,

Да морозы стоят, что на двор не покажешь нос.

На другой стороне Земли зимой,

Как в июле у нас, в России, цветут луга,

И казалось бы — взять, уехать, да бог с тобой,

Затоскуешь, запьешь и за год сойдешь с ума.

Это только мальчикам города Тобольска

Снятся путешествия в дальние края,

И былые доблести Ермакова войска

Примеряют мальчики ночью на себя.

На дворе лишь начало века, четвертый год,

И в своем государстве покоя давно уж нет,

А нас опять на край света другим помогать несет,

И кто совсем пропадает там, кто на много лет.

А на Цейлоне-острове пленные матросы

Из тягучих сумерек горький пьют настой.

Снится им смородина, речки да откосы,

И до помешательства хочется домой.

А дорога обратная суток не меньше ста,

А вода в океане — соленая, как рассол,

И тобольская церковь без них, словно без креста,

Заунывно бьет колокол, как кулаком о стол.

А на Цейлоне-острове или на Майорке

Русскому с татарином никогда не жить.

Родина есть родина — лапти да махорка,

Так скроила матушка, и не перешить!

Родина есть родина — лапти да махорка,

Так скроила матушка, и не перешить!

На іншому боці Землі — теплинь,

По три рази на рік, мабуть, косовиця,

А у нас із вікна — лише пустир та в снігу полин,

Так морози стоять, що на подвір'я не покажеш ніс.

На другій стороні Землі взимку,

Як у липні у нас, у Росії, цвітуть луки,

І здавалося би — взяти, поїхати, та бог з тобою,

Засумуєш, зап'єш і за рік зійдеш з розуму.

Це лише хлопчикам міста Тобольська

Зняться подорожі в далекі краї,

І колишні доблесті Єрмакова війська

Приміряють хлопчики вночі на себе.

На дворі лише початок століття, четвертий рік,

І у своїй державі спокою давно вже,

А нас знову на край світла іншим допомагати несе,

І хто зовсім пропадає там, хто на багато років.

А на Цейлоні-острові полонені матроси

З тягучих сутінків гіркий п'ють настій.

Сниться їм смородина, річки та укоси,

І до божевілля хочеться додому.

А дорога зворотна доба не менше ста,

А вода в океані — солона, як розсіл,

І тобольська церква без них, немов без хреста,

Тужливо б'є дзвін, як кулаком про стіл.

А на Цейлоні-острові або на Майорці

Російському з татарином ніколи не жити.

Батьківщина є батьківщина — ноги та махорка,

Так скроїла матінка, і не перешити!

Батьківщина є батьківщина — ноги та махорка,

Так скроїла матінка, і не перешити!