Абакан - Олег Митяев, Константин Тарасов

В синем зимнем Абакане

Над гостиницей метели,

Хлеб над водкою в стакане,

Грется ветер лезет в щели.

Гиблый край с дырявым небом

Он же здесь ни разу не был,

Как он мог это увидеть?

Рты в собачьем окрике?

Как в московском дворике,

Слышал каждый слог?

Как сквозь общее «Ура!»

Слышал вздохи опера?

А вполне бы мог.

Он слова уже не путал

И тем более не прятал,

Когда нас осенним утром

Принимали в октябрята.

Мне б услышать, что он порет

Той счастливою порою,

Я бы с ним не стал и спорить,

А теперь сижу и вою

В кухне ли, в трассе ли

Квасят, как и квасили,

Да не за упокой

Тех, кто пел и знал зачем,

Кто в сугробе тающем

На парижском кладбище

Мокнет как чужой.

Ядовитыми полями

Вдоль дороги до идеи

Виселицы фонарями,

Щит прибит о перестройке

К полусгнившему бараку,

И оттаяли помойки

В помощь выжившим собакам.

Облаком ли, «Гамлетом»

Кто откроет дали нам,

Ирода ли Сталина

Нас придавит груз?

Кто душой ли оком ли

Разглядит порока лик,

Деспота пророка ли

Нам пошлет Иисус??!

А пока в Хакасии

Квасят, как и квасили,

В кухне ли, в трассе ли

Да не за упокой…

У синьому зимовому Абакані

Над готелем хуртовини,

Хліб над горілкою в склянці,

Гріється вітер лізе в щілини.

Згубний край із дірявим небом

Він ж тут ні разу не був,

Як він міг це побачити?

Рти в собачому окрику?

Як у московському дворику,

Чи чув кожен склад?

Як крізь спільне "Ура!"

Чув зітхання опера?

А цілком би міг.

Він слова вже не плутав

І тим більше не ховав,

Коли нас осіннім ранком

Приймали в жовтні.

Мені б почути, що він поре

Тієї щасливої ​​пори,

Я би з ним не став і сперечатися,

А тепер сиджу і вою

У кухні лі, у трасі лі

Квасят, як і квасили,

Так не за упокій

Тих, хто співав і знав навіщо,

Хто в кучугурі тане

На Парижському цвинтарі

Мокне як чужий.

Отруйними полями

Вздовж дороги до ідеї

Шибениці ліхтарями,

Щит прибитий про перебудову

До напівзгнілого бараку,

І відтанули смітники

Допомога виживлим собакам.

Хмарою, «Гамлетом»

Хто відкриє дали нам,

Ірода лі Сталіна

Нас придушить вантаж?

Хто душею лі оком лі

Розгляне пороки лик,

Деспота пророка

Нам пошле Ісус??!

А поки в Хакасії

Квасят, як і квасили,

У кухні лі, у трасі лі

Так не за упокій…