Роза Парацельса - Нигатив

Что не умеем объяснять называем «мистика»

В перегонных кубах остывала истина

Однажды все из нас будут призваны

Я видел пристань!

Видел!

Шепчу неистово.

Что не умеем объяснять называем «мистика»

В перегонных кубах остывала истина

Однажды все из нас будут призваны

Он есть!

Он есть!

Шепчу неистово

На окнах решетки, приседая доедает похлепку

Холодный пол, холодный воздух и пот холодный

Стены исписаны буквами, цифрами

Здесь те кто ожидают смерти

И те кого ждет она

-Парацельс, готовься!, — стражник крикнул в дверь

-Через полчаса будут судить тебя, зверь

И кто-то, глубоко в склепе

В полумраке, полусвете улыбнулся и тихо вымолвил:

-Теперь.

Через своды лабиринтов, коридоров — прямо в суд

Люди в мантиях, капюшонах, простой люд

Читали правила, свод законов, били в грудь

Плевали в лицо, лупили розгами — сломали прут

-Известный как «Парацельс», Вас завтра сожгут на костре!

-Инквизицией вы признаны виновным в колдовстве!

Он устремил взор в того кто говорил:

-А кто вы?

-Слуга Божий!

-Чтож, думаю Бог разочарован.

Что не умеем объяснять называем «мистика»

В перегонных кубах остывала истина

Однажды все из нас будут призваны

Я видел пристань!

Видел!

Шепчу неистово.

Что не умеем объяснять называем «мистика»

В перегонных кубах остывала истина

Однажды все из нас будут призваны

Он есть!

Он есть!

Шепчу неистово

Разложили костер, еще раз прочли приговор

Чернь на площадь выползла из нор, не смотря на мор

-Отрекись от демонов, последний раз заклинаю я!

-Сожалению, не знаком с ним — то Ваши друзья.

Зажгли

Толпа зевак отметила как светел был лик его

И как далек был страх, ни единого крика

Сгорел с улыбкой на устах

-Знать то был знак!, — решили, — Он был точно ведьмак!

Темной ночью, в самый мрачный час предрасветный

Заметил часовой на площади — таясь крался еретик

Собрал старательно пепел, тот его окрикнул,

Но ветер поднял пыль, пыль осела.

Еретика и след простыл

Понуро плелся конь под небом хмурым

И урну к груди наездник прижимал как мать дитя Сатурна

-Учитель!,-шептал он,-Я поверил!

Через месяц видели что Парацельс лечил детей в далекой Греции

Что не умеем объяснять называем «мистика»

В перегонных кубах остывала истина

Однажды все из нас будут призваны

Я видел пристань!

Видел!

Шепчу неистово.

Что не умеем объяснять называем «мистика»

В перегонных кубах остывала истина

Однажды все из нас будут призваны

Он есть!

Он есть!

Шепчу неистово

Що не вміємо пояснювати називаємо «містика»

У перегінних кубах остигала істина

Якось усі з нас будуть покликані

Я бачив пристань!

Бачив!

Шепчу несамовито.

Що не вміємо пояснювати називаємо «містика»

У перегінних кубах остигала істина

Якось усі з нас будуть покликані

Він є!

Він є!

Шепчу несамовито

На вікнах ґрат, присідаючи доїдає хльопляння

Холодна підлога, холодне повітря і піт холодний

Стіни списані буквами, цифрами

Тут ті, хто очікує смерті

І те кого чекає вона

-Парацельс, готуйся!, - стражник крикнув у двері

-За півгодини судитимуть тебе, звір

І хтось, глибоко в склепі

У напівтемряві, напівсвітлі усміхнувся і тихо вимовив:

-Тепер.

Через склепіння лабіринтів, коридорів - прямо в суд

Люди в мантіях, капюшонах, простий люд

Читали правила, зведення законів, били в груди

Плювали в обличчя, лупили різками — зламали прут

- Відомий як «Парацельс», Вас завтра спалять на багатті!

-Інквізицією ви визнані винним у чаклунстві!

Він спрямував погляд у того, хто говорив:

-А хто ви?

-Слуга Божий!

-Щож, думаю Бог розчарований.

Що не вміємо пояснювати називаємо «містика»

У перегінних кубах остигала істина

Якось усі з нас будуть покликані

Я бачив пристань!

Бачив!

Шепчу несамовито.

Що не вміємо пояснювати називаємо «містика»

У перегінних кубах остигала істина

Якось усі з нас будуть покликані

Він є!

Він є!

Шепчу несамовито

Розклали багаття, ще раз прочитали вирок

Чернь на площа виповзла з нір, незважаючи на мор

-Зречись від демонів, останній раз заклинаю я!

-Жаль, не знаком з ним — то Ваші друзі.

Запалили

Натовп роззяв відзначив як світле було обличчя його

І як далекий був страх, жодного крику

Згорів з посмішкою на вустах

-Знати то був знак!, — вирішили, — Він був точно відьмак!

Темної ночі, в найпохмурішу годину передсвітлену

Помітив вартовий на площі — таючись крався єретик

Зібрав старанно попіл, той його окрикнув,

Але вітер підняв пил, пил осів.

Єретика і слід простудів

Похмуро плентався кінь під небом похмурим

І урну до груди наїзник притискав як мати дитини Сатурна

-Учитель!,-Шептав він,-Я повірив!

Через місяць бачили, що Парацельс лікував дітей у далекій Греції.

Що не вміємо пояснювати називаємо «містика»

У перегінних кубах остигала істина

Якось усі з нас будуть покликані

Я бачив пристань!

Бачив!

Шепчу несамовито.

Що не вміємо пояснювати називаємо «містика»

У перегінних кубах остигала істина

Якось усі з нас будуть покликані

Він є!

Він є!

Шепчу несамовито