До дна - Нигатив

Столько в тебе спрятано тайн неразгаданных,

Это ли манит, заставляет жить на вершине кратера.

Чем всегда оправдана, кем, скажи, власть дана,

Снова возвращать, чтобы исчерпать каждого из нас до дна?

В мире так много чудесных мест,

И тем для песен не счесть популярнее.

Предательство месть отвага и честь,

На крайний случай есть сияние ночей полярных.

Сегодня имя твое звучит гордо, орут аккордом,

Завтра опять поднимут двое будни в тени народа,

Мол не свободны птицы в стремлении летать.

Ты дорога мне и в нарядах, и голая, и румяная, и неумытая.

Мне все равно насколько я тебе дорог,

Ты победителем вернулась или побитая,

Мне все равно кто тобою правит,

Всадник какой купает красного коня.

Я не устану тебя словославить,

Врастать корнями день ото дня.

Столько в тебе спрятано тайн неразгаданных,

Это ли манит, заставляет жить на вершине кратера.

Чем всегда оправдана, кем, скажи, власть дана,

Снова возвращать, чтобы исчерпать каждого из нас до дна?

Эта тема скорее для близких

О том родился и рос где я,

На вряд ли интересна журналистам,

Едва ли скрыта здесь сверх идея.

Край Краснодарский район Белоглинский,

Станица, названая в честь успенья.

Там не бывала Настасья Кински,

Не заезжал и Пауло Коэльо.

В полях бескрайних рожь колосится,

Великаны кряжи подпирают небосвод,

Река стремит свои воды небыстрые,

Не как все, а с запада на восход.

Лишь той водой я могу напиться,

Душа лишь там покой обретёт.

От этой привязанности не излечиться,

Лишь обострения да приступы из года в год.

Мы первый раз были с Лехой в Штатах,

С балкона созерцаем бухту с яхтами.

Казалось, вот где счастье спряталось,

Сгребла тоска в охапку с бухты-барахты.

Сердце поссорилось вмиг с головой,

Разбило доводы вдрызг булавой.

Солнце его не греет, не веет солью прибой,

Просит билет, чтоб отсюда скорее домой.

Столько в тебе спрятано тайн неразгаданных,

Это ли манит, заставляет жить на вершине кратера.

Чем всегда оправдана, кем, скажи, власть дана,

Снова возвращать, чтобы исчерпать каждого из нас до дна?

Стільки в тобі заховано таємниць нерозгаданих,

Чи це манить, змушує жити на вершині кратера.

Чим завжди виправдана, ким, скажи, влада дана,

Знову повертати, щоби вичерпати кожного з нас до дна?

У світі так багато чудових місць,

І тим для пісень не вважати популярнішим.

Зрада помста відвага та честь,

На крайній випадок є сяйво полярних ночей.

Сьогодні ім'я твоє звучить гордо, кричать акордом,

Завтра знову піднімуть дві будні в тіні народу,

Мовляв, не вільні птахи в прагненні літати.

Ти дорога мені і в одязі, і гола, і рум'яна, і невмита.

Мені все одно наскільки я тобі дорогий,

Ти переможцем повернулася чи побита,

Мені все одно хто тобою править,

Вершник який купає червоного коня.

Я не втомлюсь тебе словославити,

Вростати корінням з кожним днем.

Стільки в тобі заховано таємниць нерозгаданих,

Чи це манить, змушує жити на вершині кратера.

Чим завжди виправдана, ким, скажи, влада дана,

Знову повертати, щоби вичерпати кожного з нас до дна?

Ця тема скоріше для близьких

Про те народився і ріс де я,

Навряд чи цікава журналістам,

Чи прихована тут понад ідея.

Край Краснодарський район Білоглинський,

Станиця, названа на честь успіння.

Там не бувала Настасья Кінскі,

Не заїжджав і Пауло Коельйо.

У полях безкрайніх жито колоситься,

Велики кряжі підпирають небосхил,

Річка прагне свої води нешвидкі,

Не як усі, а із заходу на схід.

Лише тією водою я можу напитися,

Душа лише там спочине.

Від цієї прихильності не вилікуватися,

Тільки загострення та напади рік у рік.

Ми вперше були з Льохою у Штатах,

З балкона споглядаємо бухту з яхтами.

Здавалося, ось де щастя сховалося,

Згрібла туга в оберемок із бухти-барахти.

Серце посварилося вмить з головою,

Розбило доводи вщент булавою.

Сонце його не гріє, не віє сіллю прибій,

Просить квиток, щоб звідси скоріше додому.

Стільки в тобі заховано таємниць нерозгаданих,

Чи це манить, змушує жити на вершині кратера.

Чим завжди виправдана, ким, скажи, влада дана,

Знову повертати, щоби вичерпати кожного з нас до дна?