Был - Нигатив

Здорово, зёма, сколько лет, сколько зим,

Сколько Лен, сколько Зин, сколько пен, сколько тин.

Рад видеть снова.

Ты растолстел, прям грузин.

Словно мент из трясин, в этой кепке.

Ну чё вы?

Расскажи скорей, работа как, жена, дети?

Преподы стареют?

Что там в университете?

Привет всем нашим: Федоту, старшим и Свете.

Да я всё также делаю вид будто бы рэпер.

За Косого не чокаясь, земля ему пухом,

Понесло его, чёткий был прямо братуха.

Саня, если не врут, теперь живёт в Баварии,

А так любил тот плут о Руси родимой разговаривать.

И всё!

Стало штилем былое цунами.

Время вонзило топор тишины между нами.

Слова кружились, но в устах не находилось места.

Он что-то говорил, но стало так неинтересно.

Так и сидим друг напротив друга

Я и тот, кого считал я своим лучшим другом.

Знать между нами пролетела вьюга.

Чья вина в этом теперь?

Чья заслуга?

Так и сидим друг напротив друга

Он и тот, кого считал он своим лучшим другом.

Знать между нами пролетела вьюга.

Чья вина в этом теперь?

Чья заслуга?

А мы ныряли с моста бесстрашно,

Тырили дыню бегом через пашню,

Дразнили псов, как братья Запашные,

Теперь завязли вдвоём в этом настоящем.

Спина к спине во всех рукопашных,

Я за него ломал носы не однажды,

Цветы срывали, дарить чтоб их Дашке.

Теперь так далеки стали, что даже страшно.

А мы могли бы друг друга тащить из-под пуль,

Или же взять на спор и переплыть Иссык-Куль.

Я бы ему пилюль привёз, случись инсульт,

Но между ничего совсем — зеро, нуль.

Надеюсь кто-нибудь возьмёт и позвонит,

Иль в крайнем случае пришлёт мне СМС,

И я скажу: «Друган, извини.

Надо бежать.

Созвон.

Времени в обрез.»

Так и сидим друг напротив друга

Я и тот, кого считал я своим лучшим другом.

Знать между нами пролетела вьюга.

Чья вина в этом теперь?

Чья заслуга?

Так и сидим друг напротив друга

Он и тот, кого считал он своим лучшим другом.

Знать между нами пролетела вьюга.

Чья вина в этом теперь?

Чья заслуга?

Здорово, зима, скільки років, скільки зим,

Скільки Льон, скільки Зін, скільки пін, скільки тин.

Радий бачити знову.

Ти погладшав, прям грузинів.

Немов мент із трясовин, у цій кепці.

Що ви?

Розкажи швидше, як робота, дружина, діти?

Виклади старіють?

Що там в університеті?

Привіт усім нашим: Федоту, старшим та Свєті.

Та я все також вдаю ніби репер.

За Косого не цокаючись, земля йому пухом,

Понесло його, чіткий був просто брата.

Саня, якщо не брешуть, тепер живе в Баварії,

А так любив той шахрай про Русь рідну розмовляти.

І все!

Стало штилем колишнє цунамі.

Час устромив сокиру тиші між нами.

Слова кружляли, але в устах не було місця.

Він щось казав, але так стало нецікаво.

Так і сидимо один навпроти одного

Я і той, кого вважав я своїм найкращим другом.

Знати між нами пролетіла завірюха.

Чия вина у цьому тепер?

Чия заслуга?

Так і сидимо один навпроти одного

Він і той, кого вважав він своїм найкращим другом.

Знати між нами пролетіла завірюха.

Чия вина у цьому тепер?

Чия заслуга?

А ми пірнали з мосту безстрашно,

Тирили диню бігом через ріллю,

Дражнили псів, як брати Запашні,

Тепер зав'язли вдвох у цьому сьогоденні.

Спина до спини у всіх рукопашних,

Я за нього ламав носи не один раз,

Квіти зривали, дарувати щоб їх Дашці.

Тепер такі далекі стали, що навіть страшно.

А ми могли б один одного тягнути з-під куль,

Або ж взяти на суперечку і переплисти Іссик-Куль.

Я б йому пілюль привіз, якби інсульт,

Але між нічого зовсім – зеро, нуль.

Сподіваюся хтось візьме і зателефонує,

Або в крайньому випадку надішле мені СМС,

І я скажу: «Другане, вибач.

Треба тікати.

Здзвон.

Часу в обріз.

Так і сидимо один навпроти одного

Я і той, кого вважав я своїм найкращим другом.

Знати між нами пролетіла завірюха.

Чия вина у цьому тепер?

Чия заслуга?

Так і сидимо один навпроти одного

Він і той, кого вважав він своїм найкращим другом.

Знати між нами пролетіла завірюха.

Чия вина у цьому тепер?

Чия заслуга?