Каренина - ST, 25/17, Нигатив

Вдавленный с силой в старое дачное кресло

Алексей никак не находил себе место

Эмоции скинуть, во всём разобраться бы трезво

Но лавина страшных догадок толкала в бездну

А что, если все эти слухи и сплетни

Не лишены оснований?

Быть тогда как, ответьте?

А что, если, хоть и думать о том скверно

Предположить на миг, что она может быть неверной?

Едва казалось, будто шторм обыкновенно стих

Гроза души сверкала уже новой вспышкой ревности

Она лгала мне — тогда как мне её понять, простить?

Осколками стекла пронзал навылет чрезмерный стыд

Утром в полузабытьи, пьяный до упаду

Бормотал себе под нос битый час кряду

Просто с ней поговорю, она скажет правду

Для неё же честь нашей семьи и моя святы

Не надо под поезд, Каренина Анна

Налейте вина и наполните ванну

Каренина Анна, под поезд не надо

Всё смоет вода и сок винограда

Мама называла тебя «Анна», бабушка

Называла «Моя душка», «Моя Аннушка»

Потом во взрослую жизнь унес снежный ветер

И этот тип, как пёс, на перроне тебя встретил

Ночами, тиская, на ухо шептал: «Анечка»

И, как певица с диска, просил снять маечку

Вот тут бы пожалеть тебя и посочувствовать

Но ведь ты блядь — скрипит кровать

На самом деле, ты давно в объятьях Морфия

И это он тебя похитил, а не мафия

А этот тип — тут только повод пожалеть себя

Не осуждаю, что ты?

Я, так, любя

А дома муж, и с ним давай уже ложись в рехаб

Любовник прост — найдёт себе ещё десяток баб

Жизнь не закончилась твоя, чтобы ты знала

Анька, глупая моя, беги с вокзала

Не надо под поезд, Каренина Анна

Налейте вина и наполните ванну

Каренина Анна, под поезд не надо

Всё смоет вода и сок винограда

Январская вьюга, дороги изгиб

Случайная близость, соседская ругань, шаги

Пропущенный вызов, в угоду любви сердцу вторя, без слёз и вина

У этой истории мог бы быть и другой финал

Достойный финал.

Красиво [?] горе

В котором двое и в крысиные норы, и под шквальный огонь

В пучину соблазнов мирских, топча пересуды, принимая удар

В котором двое, всему вопреки, отсюда и навсегда

Кость от костей моих, плоть от плоти, узлами руки извив

Уже несколько сотен лет мы с тобой говорим о любви

В бремя съёмных квартир, на обочинах трасс и в вестибюлях вокзалов

Мы с тобой говорим о любви, только этого всякий раз удивительно мало

Под поезд не надо

Не надо под поезд, Каренина Анна

Налейте вина и наполните ванну

Каренина Анна, под поезд не надо

Всё смоет вода и сок винограда

Не надо под поезд, Каренина Анна

Налейте вина и наполните ванну

Каренина Анна, под поезд не надо

Всё смоет вода и сок винограда

Втиснутий із силою у старе дачне крісло

Олексій ніяк не знаходив собі місце

Емоції скинути, у всьому розібратися б тверезо

Але лавина страшних здогадів штовхала у прірву

А що, якщо всі ці чутки та плітки

Чи не позбавлені підстав?

Бути тоді як, дайте відповідь?

А що, якщо хоч і думати про те погано

Припустити, що вона може бути невірною?

Ледве здавалося, ніби шторм зазвичай стих

Гроза душі сяяла вже новим спалахом ревнощів

Вона брехала мені - тоді як мені її зрозуміти, пробачити?

Осколками скла пронизував навиліт надмірний сором

Вранці в напівзабутті, п'яний до упаду

Бормотив собі під ніс биту годину поспіль

Просто з нею поговорю, вона скаже правду

Для неї ж честь нашої родини та моя свята

Не треба під поїзд, Кареніна Ганна

Налийте вина та наповніть ванну

Кареніна Ганна, під поїзд не треба

Все змиє вода та сік винограду

Мама називала тебе Анна, бабуся

Називала «Моя душка», «Моя Аннушка»

Потім у доросле життя забрав сніговий вітер

І цей тип, як пес, на пероні тебе зустрів

Вночі, тиснучи, на вухо шепотів: «Анечка»

І, як співачка з диска, просив зняти маєчку

Отут би пошкодувати тебе і поспівчувати

Але ж ти блядь - скрипить ліжко

Насправді, ти давно в обіймах Морфія

І це він тебе викрав, а не мафія

А цей тип — тут лише привід пошкодувати себе

Чи не засуджую, що ти?

Я, так, кохаючи

А вдома чоловік, і з ним давай вже лягай у регаб

Коханець простий - знайде собі ще десяток баб

Життя не закінчилося твоє, щоб ти знала

Анька, дурна моя, біжи з вокзалу

Не треба під поїзд, Кареніна Ганна

Налийте вина та наповніть ванну

Кареніна Ганна, під поїзд не треба

Все змиє вода та сік винограду

Січнева завірюха, дороги вигин

Випадкова близькість, сусідська лайка, кроки

Пропущений виклик, для любові серцю вторячи, без сліз і вина

Ця історія могла б мати і інший фінал

Гідний фінал.

Гарно [?] горе

В якому двоє і в щуряні нори, і під шквальний вогонь

В безодню спокус мирських, потопаючи пересуди, приймаючи удар

В якому двоє, усьому всупереч, звідси й назавжди

Кість від кісток моїх, тіло від плоті, вузлами руки вивив

Вже кілька сотень років ми з тобою говоримо про кохання

У тягар орендованих квартир, на узбіччях трас та у вестибюлях вокзалів

Ми з тобою говоримо про кохання, тільки цього щоразу напрочуд мало

Під поїзд не треба

Не треба під поїзд, Кареніна Ганна

Налийте вина та наповніть ванну

Кареніна Ганна, під поїзд не треба

Все змиє вода та сік винограду

Не треба під поїзд, Кареніна Ганна

Налийте вина та наповніть ванну

Кареніна Ганна, під поїзд не треба

Все змиє вода та сік винограду