Охота - Нигатив

В начале мая, отбившись кое-как от стаи

Где-то клыками, где-то визгом тихим, где-то лаем

Волчица вышла из ущелья нервно озираясь

Волчата тарабанили в живот, и дождалась их

Суетливо разместилась в вновь обретённом логове

Скулила, бессильно билась о стены пологие

Месяц красовался на небе, тучи изгнав прочь

В эту ночь родила четыре сына, одну дочь

Трепещущим безликим и слепым серым комком

Волчата прижимались к матери, кормились молоком,

А та, то забываясь сном, то проснувшись в тревоге

Довольная облизывала морды, спины, но

Лишь вторым днём привлечённая ручьём вышла волчица

Спешит напиться, за ней безжизненный хвост волочиться

Вода искриться, унося вниз поток свой быстрый

И звенела тишина, нежданно грянул выстрел

Так странно в нашем с вами двадцать первом веке

Не меха ради или мяса, а так для потехи

Убивают тех, кому обязаны так многим

Не люди и не звери, а что-то в среднем роде

Так странно в нашем с вами двадцать первом веке

Не меха ради или мяса, а так для потехи

Убивают тех, кому обязаны так многим

Не люди и не звери, а что-то в среднем роде

Смеркалось, пламя костра неба касалось

Всех добытчиков скомкала пьяная усталость

Казалось в них осталось малость от людей

Только смех, дома, не каких чувств или идей

Природа долго наблюдала, стиснув зубы

Затем грубо грянул гром, будто бы атаки трубы

И оттуда из темноты словно надвигалась смерть

Сперва каплю, затем две, три в себя впитала твердь

Обрушился поток на главы наших постояльцев

Мгла легла такая, что своих не видно пальцев

Вода сверху, вода сбоку, из скал и расщелин

Вода свергла всё потоком грязной сели

Искали потом две недели каждый как мог

И я сказать не смею, в поисках помог ли Бог

И кое-как найти сумели двух из четырёх

Мир на тебя нацелен, если мир у твоих ног

Так странно в нашем с вами двадцать первом веке

Не меха ради или мяса, а так для потехи

Убивают тех, кому обязаны так многим

Не люди и не звери, а что-то в среднем роде

Так странно в нашем с вами двадцать первом веке

Не меха ради или мяса, а так для потехи

Убивают тех, кому обязаны так многим

Не люди и не звери, а что-то в среднем роде

На початку травня, відбившись абияк від зграї

Десь іклами, десь вереском тихим, десь гавкаємо

Вовчиця вийшла з ущелини нервово озираючись

Вовченята тарабанили в живот, і дочекалася їх

Мітливо розмістилася в ново набутому лігві

Скилила, безсило билася об стіни пологі

Місяць красувався на небі, хмари вигнавши геть

Цієї ночі народила чотири сини, одну дочку

Тремтячим безликим і сліпим сірим грудкою

Вовченята притискалися до матері, годувалися молоком,

А та, то забуваючи сном, то прокинувшись у тривозі

Задоволена облизувала морди, спини, але

Лише другим днем ​​залучена струмком вийшла вовчиця

Поспішає напитися, за нею безживний хвіст волочитися

Вода іскриться, несучи вниз потік свій швидкий

І дзвеніла тиша, несподівано гримнув постріл

Так дивно в нашому з вами двадцять першому столітті

Не хутра заради або м'яса, а так для потіхи

Вбивають тих, кому зобов'язані так багатьом

Не люди і не звірі, а щось у середньому роді

Так дивно в нашому з вами двадцять першому столітті

Не хутра заради або м'яса, а так для потіхи

Вбивають тих, кому зобов'язані так багатьом

Не люди і не звірі, а щось у середньому роді

Смеркало, полум'я багаття неба стосувалося

Усіх здобувачів скомкала п'яна втома

Здавалося в них залишилося небагато від людей

Тільки сміх, вдома, жодних почуттів чи ідей

Природа довго спостерігала, стиснувши зуби

Потім грубо гримнув грім, ніби атаки труби

І звідти з темряви немов насувалася смерть

Спочатку краплю, потім дві, три в себе ввібрала твердь

Обрушився потік на глави наших постояльців

Імла лягла така, що своїх не видно пальців

Вода зверху, вода збоку, зі скал і ущелин

Вода скинула все потоком брудної селі

Шукали потім два тижні кожен як міг

І я сказати не смію, у пошуках допоміг ли Бог

І як-небудь знайти зуміли двох із чотирьох

Світ на тебе націлений, якщо світ у твоїх ніг

Так дивно в нашому з вами двадцять першому столітті

Не хутра заради або м'яса, а так для потіхи

Вбивають тих, кому зобов'язані так багатьом

Не люди і не звірі, а щось у середньому роді

Так дивно в нашому з вами двадцять першому столітті

Не хутра заради або м'яса, а так для потіхи

Вбивають тих, кому зобов'язані так багатьом

Не люди і не звірі, а щось у середньому роді