Классика - Нигатив

Припев:

Никто не будет тут в партаках.

Ну-ка, руки до потока!

Ты умирал от скуки, друг, ну на этот раз никак.

Нам еще шаг, пару минут и будет классика,

Классика, классика.

Да!

Да!

Мутим на студию лютую круть мы под каждый такт.

Любим часами постигать музыку, как артефакт.

Думают люди, мы тут мельком, а не на века.

Нам еще шаг — и это классика, классика.

У вас всегда так, но мы разложим, словно плед,

Не важно, в воздухе, земле, что-то модно, что-то нет.

Что-то сложно, что-то бред;

где-то ложный, где-то след.

Ест пироженное, слепит.

Невозможно, чтоб ослеп!

Если даже Адидас продаст розовые трусы —

Для нас, браза, важно тюльпан и три полосы.

Согласись, кто сочтет дешевым и никчемным понтом

Твой новый белый или черный Джордан, трем, о чем там.

Мы на прием прем в чем, бро?

Увы и ах!

Не в зауженных штанах — в костюме, без него нам стремно.

Если у дам не кипа волос, просто парик там,

В плоский парик тебя стошнит, причем очень жестко, старик!

Приучись.

Говори, не намекай,

Мода на миг полна лжи и нареканий.

Различай лужи и грязь, или втекла река.

Продолжаем…

Припев:

Никто не будет тут в партаках.

Ну-ка, руки до потока!

Ты умирал от скуки, друг, ну на этот раз никак.

Нам еще шаг, пару минут и будет классика,

Классика, классика.

Да!

Да!

Мутим на студию лютую круть мы под каждый такт.

Любим часами постигать музыку, как артефакт.

Думают люди, мы тут мельком, а не на века.

Нам еще шаг — и это классика, классика.

Много ли надо нам, дабы поиски клада оправдывать правдой,

Нарядно лишь радовать граждан рядовых.

Награда каскадом водопадов, к ногам чтоб падал стих.

Был кроток, но не краток стиль, с годами бы не потускнел.

Расклады за то нам станут не новые страны,

А часто боль колотой раны, да с дамами драмы.

Довольно странный склад ума с ума странника и взгляд упрям,

Но зато мы вам несем слова прямо с экранов.

И не две недели в теме стелим по цели с теми, кто в деле.

Кстати, теперь где они?

То небыль или быль.

Остудили ли метели их или жизнь это мельница,

И всякий слабый стебель жернова помелят с пыль.

Поостынь, разгоряченному легко простыть.

Мы не ищем славы летучей, её глаза пусты.

Есть сиюминутные мечты и те, что остаются.

Наши голоса вьются, пока сердца бьются.

Припев:

Никто не будет тут в партаках.

Ну-ка, руки до потока!

Ты умирал от скуки, друг, ну на этот раз никак.

Нам еще шаг, пару минут и будет классика,

Классика, классика.

Да!

Да!

Мутим на студию лютую круть мы под каждый такт.

Любим часами постигать музыку, как артефакт.

Думают люди, мы тут мельком, а не на века.

Нам еще шаг — и это классика, классика.

Приспів:

Ніхто не буде тут у портаках.

Ану, руки до потоку!

Ти помирав від нудьги, друже, ну цього разу ніяк.

Нам ще крок, пару хвилин і буде класика,

Класика, класика

Так!

Так!

Мутимо на студію люту круть ми під кожен такт.

Любимо годинами осягати музику, як артефакт.

Думають люди, ми тут мельком, а не на століття.

Нам ще крок — і це класика, класика.

У вас завжди так, але ми розкладемо, немов плед,

Неважливо, у повітрі, землі, щось модно, щось ні.

Щось складно, щось марення;

десь хибний, десь слід.

Їсть тістечко, сліпить.

Неможливо, щоб осліп!

Якщо навіть Адідас продасть рожеві труси —

Для нас, браза, важливо тюльпан і три смуги.

Погодься, хто визнає дешевим і нікчемним понтом

Твій новий білий або чорний Джордан, трьом, про що там.

Ми на приймаємо прем в чому, бро?

На жаль і ах!

Не в завужених штанах у костюмі, без нього нам стрімко.

Якщо у дам не кіпа волосся, просто перука там,

У плоску перуку тебе знудить, причому дуже жорстко, старий!

Привчися.

Говори, не натякай,

Мода на мить сповнена брехні і нарікань.

Розрізняй калюжі і бруд, або втекла річка.

Продовжуємо…

Приспів:

Ніхто не буде тут у портаках.

Ану, руки до потоку!

Ти помирав від нудьги, друже, ну цього разу ніяк.

Нам ще крок, пару хвилин і буде класика,

Класика, класика

Так!

Так!

Мутимо на студію люту круть ми під кожен такт.

Любимо годинами осягати музику, як артефакт.

Думають люди, ми тут мельком, а не на століття.

Нам ще крок — і це класика, класика.

Чи багато треба нам, щоб пошуки скарбу виправдовувати правдою,

Нарядно лише тішити громадян пересічних.

Нагорода каскадом водоспадів, до ног щоб падав вірш.

Був лагідний, але не короткий стиль, з роками би не¦потьмянів.

Розклади за то нам стануть не нові країни,

А часто біль колотою рани, та з дамами драми.

Досить дивний склад розуму з розуму мандрівника і погляд упертий,

Зате ми вам несемо слова прямо з екранів.

І не два тижні в темі стелімо за мети з теми, хто в справі.

До речі, тепер, де вони?

То небиль чи бувальство.

Остудили або хуртовини їх або життя це млин,

І всяке слабке стебло жорна помелять з пил.

Остигни, розпаленому легко простинути.

Ми не шукаємо слави летючої, її очі порожні.

Є миттєві мрії і ті, що залишаються.

Наші голоси в'ються, доки серця б'ються.

Приспів:

Ніхто не буде тут у портаках.

Ану, руки до потоку!

Ти помирав від нудьги, друже, ну цього разу ніяк.

Нам ще крок, пару хвилин і буде класика,

Класика, класика

Так!

Так!

Мутимо на студію люту круть ми під кожен такт.

Любимо годинами осягати музику, як артефакт.

Думають люди, ми тут мельком, а не на століття.

Нам ще крок — і це класика, класика.