Les éponges mouillées - Michel Jonasz

Ils sont sur les éponges mouillées du temps qui passe

Ces baisers qu’on voulait donner et qui s’effacent

S’envolent au gré des courants d’air et des zéphyrs

Et n’ont duré que l’instant d’un demi-soupir

Une ombre un soir l’ai-je oublié ou est-ce un rêve

Un jeu d’enfant dans l’adolescence qui s’achève

Une vision du passé autour de moi voltige

Comme les tulles d’une fenêtre ouverte sur le vertige

Et c’est une femme qui marche et je n’l’ai pas suivi

Le sable ne garde aucune trace des amants désunis

Sur des plages encombrées par les jours qui s’allongent

Ils sont sur les éponges mouillées du temps qui passe

Ces baisers qu’on voulait donner et qui s’effacent

Dérivent au gré des courants marins nord-nord-est

Et n’ont duré en tout que ce qu’il nous en reste

J’avais tout le courage du monde au soleil couchant

Quand on s’en va des villes quand on revient des champs

On s’est regardé on s’est vu et on s’est rien dit

Et ces mots jamais prononcés tombent dans l’oubli

Avec ces étreintes éternelles jamais partagées

Elles sont enfouies sous le sable des sabliers

Sur des plages encombrées par les jours qui s’allongent

Ils sont sur les éponges mouillées du temps qui passe

Ces baisers qu’on voulait donner et qui s’effacent

S’envolent au gré des courants d’air et des zéphyrs

Et n’ont duré que l’instant d’un demi-soupir

Ils sont sur les éponges mouillées du temps qui passe

Ces baisers qu’on voulait donner et qui s’effacent

Dérivent au gré des courants marins nord-nord-est

Et n’ont duré en tout que c’qu’il nous en reste

Вони на мокрих губках швидкоплинного часу

Ті поцілунки, які ми хотіли подарувати і які зникають

Відлітають із потоками повітря та зефірами

І тривала лише мить півзітхання

Тінь одного вечора я забув, чи це сон

Дитяча гра в підлітковому віці добігає кінця

Навколо мене пурхає бачення минулого

Як тюлі відкритого вікна на запаморочення

А це жінка йде, а я не пішов за нею

Пісок не залишає і сліду від розлучених закоханих

На багатолюдних пляжах, коли дні стають довшими

Вони на мокрих губках швидкоплинного часу

Ті поцілунки, які ми хотіли подарувати і які зникають

Дрейфують з північно-північно-східними морськими течіями

І витримало лише те, що нам залишилося

На заході сонця я мав всю сміливість світу

Коли ми йдемо з міст, коли повертаємося з полів

Ми подивилися, побачили один одного і нічого не сказали

І ці невимовлені слова відходять у Лету

З тими вічними обіймами ніколи не ділилися

Вони поховані під піском пісочних годинників

На багатолюдних пляжах, коли дні стають довшими

Вони на мокрих губках швидкоплинного часу

Ті поцілунки, які ми хотіли подарувати і які зникають

Відлітають із потоками повітря та зефірами

І тривала лише мить півзітхання

Вони на мокрих губках швидкоплинного часу

Ті поцілунки, які ми хотіли подарувати і які зникають

Дрейфують з північно-північно-східними морськими течіями

І витримало лише те, що нам залишилося