За тех, кто в море - Машина времени, Воскресение

Ты помнишь, как все начиналось.

Все было впервые и вновь.

Как строили лодки, и лодки звались

«Вера», «Надежда», «Любовь».

Как дружно рубили канаты,

И вдаль уходила земля.

И волны нам пели, и каждый пятый,

Как правило, был у руля.

Я пью до дна

За тех, кто в море,

За тех, кого любит волна,

За тех, кому повезет.

И если цель одна

И в радости, и в горе,

То тот, кто не струсил

И весел не бросил,

Тот землю свою найдет.

Напрасно нас бури пугали.

Вам скажет любой моряк,

Что бури бояться вам стоит едва ли,

В сущности, буря — пустяк.

В бури лишь крепче руки,

И парус поможет идти.

Гораздо трудней не свихнуться со скуки

И выдержать полный штиль.

Я пью до дна

За тех, кто в море,

За тех, кого любит волна,

За тех, кому повезет.

И если цель одна

И в радости, и в горе,

То тот, кто не струсил

И весел не бросил,

Тот землю свою найдет.

Я пью до дна

За тех, кто в море,

За тех, кого любит волна,

За тех, кому повезет.

И если цель одна

И в радости, и в горе,

То тот, кто не струсил

И весел не бросил,

Тот землю свою найдет.

Землю свою найдет,

Землю свою найдет.

Ти пам'ятаєш, як усе починалося.

Все було вперше і знову.

Як будували човни, і човни звалися

"Віра Надія Любов".

Як дружно рубали канати,

І вдалину йшла земля.

І хвилі нам співали, і кожний п'ятий,

Як правило, був біля керма.

Я п'ю до дна

За тих, хто в морі,

За тих, кого любить хвиля,

За тих, кому пощастить.

І якщо мета одна

І в радості, і в горі,

Той, хто не струсив

І веселий не кинув,

Той землю свою знайде.

Даремно нас бурі лякали.

Вам скаже будь-які моряки,

Що бурі боятися вам варто навряд чи,

По суті, буря — дрібниця.

В бурі лише міцніші руки,

І вітрило допоможе йти.

Набагато важче не свихнутися з нудьги

І витримати повний штиль.

Я п'ю до дна

За тих, хто в морі,

За тих, кого любить хвиля,

За тих, кому пощастить.

І якщо мета одна

І в радості, і в горі,

Той, хто не струсив

І веселий не кинув,

Той землю свою знайде.

Я п'ю до дна

За тих, хто в морі,

За тих, кого любить хвиля,

За тих, кому пощастить.

І якщо мета одна

І в радості, і в горі,

Той, хто не струсив

І веселий не кинув,

Той землю свою знайде.

Землю свою знайде,

Землю свою знайде.