Он был старше её - Машина времени

Он был старше её, она была хороша

В ее маленьком теле гостила душа

Они ходили вдвоём, они не ссорились по мелочам

И все вокруг говорили: "Чем не муж и жена?"

И лишь одна ерунда его сводила с ума

Он любил её, она любила летать по ночам

Он страдал, если за окном темно

Он не спал, на ночь запирал окно

Он рыдал, пил на кухне горький чай

В час, когда она летала по ночам

А потом по утру она клялась

Что вчера это был последний раз

Он прощал, но ночью за окном темно

И она улетала всё равно

А он дарил ей розы, покупал ей духи

Посвящал ей песни, читал ей стихи

Он хватался за нитку, как последний дурак

Он боялся, что когда-нибудь под полной луной

Она забудет дорогу домой

И однажды ночью вышло именно так

Он страдал, если за окном темно

Он рыдал, на ночь запирал окно

Он не спал, пил на кухне горький чай

В час, когда она летала по ночам

А потом по утру она клялась

Что вчера это был последний раз

Он молчал, но ночью за окном темно

И она улетала все равно

И три дня и три ночи он не спал и не ел

Он сидел у окна и на небо глядел

Он твердил ее имя, выходил встречать на карниз

А когда покатилась на убыль луна

Он шагнул из окна, как шагала она

Он взлетел, как взлетала она, но не вверх, а вниз

А потом, поутру она клялась

Что вчера это был последний раз

Он прощал, но ночью за окном темно

И она улетала все равно

И она улетала все равно

И она улетала все равно

И она улетала все равно

Він був старший за неї, вона була хороша

У її маленькому тілі гостювала душа

Вони ходили вдвох, вони не сварилися по дрібницях

І всі навколо говорили: "Чим не чоловіки дружина?"

І лише одна нісенітниця його зводила з розуму

Він любив її, вона любила літати ночами

Він страждав, якщо за вікном темно

Він не спав, на ніч зачиняв вікно

Він ридав, пив на кухні гіркий чай

В час, коли вона літала ночами

А потім ранком вона клялася

Що вчора це був останній раз

Він прощав, але вночі за вікном темно

І вона летіла все одно

А він дарував їй троянди, купував їй парфуми

Присвячував їй пісні, читав їй вірші

Він хапався за нитку, як останній дурень

Він боявся, що колись під повним місяцем

Вона забуде дорогу додому

І одного разу вночі вийшло саме так

Він страждав, якщо за вікном темно

Він ридав, на ніч зачиняв вікно

Він не спав, пив на кухні гіркий чай

В час, коли вона літала ночами

А потім ранком вона клялася

Що вчора це був останній раз

Він мовчав, але вночі за вікном темно

І вона летіла все одно

І три дні і три ночі він не спав і не їв

Він сидів біля вікна і дивився на небо.

Він повторював її ім'я, виходив зустрічати на карниз

А коли покотився на спад місяць

Він ступив з вікна, як крокувала вона

Він злетів, як злітала вона, але не вгору, а вниз

А потім, ранком вона клялася

Що вчора це був останній раз

Він прощав, але вночі за вікном темно

І вона летіла все одно

І вона летіла все одно

І вона летіла все одно

І вона летіла все одно