Брошенный Богом мир - Машина времени

Черни в золоте, тесно в комнате,

Тесно в городе,

Мир — большая тюрьма.

Кутерьма.

Лето в холоде, танцы в холоде,

Кто на проводе?

На проводе тьма.

Тишина.

И не склеить осколки,

И не вытравить мрак,

Видишь, как плодятся волки

Из бездомных собак.

Вставь башку в телевизор,

Протри кушетку до дыр,

Ты уже посмертно вписан в этот

Брошенный, брошенный, брошенный Богом мир.

Болтом — гаечкой, волком — заечкой,

Кем ты был, кем не был,

Пойди разберись.

Обернись.

Стал овечкою,

Встал со свечкою,

Нынче бог тебе как фиговый лист,

Типа чист.

Сомневаться не надо,

Время вспять не течёт,

Ровно в полночь день со склада уйдёт со счёта на счёт,

Но сейчас не об этом.

Я так хочу, чтобы жил

Тот, кто бросит лучик света в этот

Брошенный, брошенный, брошенный Богом мир.

Черні в золоті, тісно в кімнаті,

Тісно у місті,

Світ – велика в'язниця.

Кутерма.

Літо в холоді, танці в холоді,

Хто на дроті?

На дроті темрява.

Тиша.

І не склеїти уламки,

І не витравити морок,

Бачиш, як плодяться вовки

З безпритульних собак.

Встав голову в телевізор,

Протри кушетку до дірок,

Ти вже посмертно вписаний у цей

Покинутий, кинутий, кинутий Богом світ.

Болтом - гайкою, вовком - заєчкою,

Ким ти був, ким не був,

Іди розберись.

Обернися.

Став овечкою,

Встав зі свічкою,

Нині бог тобі як фіговий лист,

Тип чистий.

Сумніватися не треба,

Час назад не тече,

Рівно опівночі день зі складу піде з рахунку на рахунок,

Але зараз не про це.

Я так хочу, щоб жив

Той, хто кине промінь світла в цей

Покинутий, кинутий, кинутий Богом світ.