Разговор в поезде - Машина времени

Вагонные споры — последнее дело,

И каши из них не сварить.

Но поезд идёт, в окошке стемнело,

И тянет поговорить.

И двое сошлись не на страх,

А на совесть — колёса прогнали сон.

Один говорил: Наша жизнь — это поезд.

Другой говорил: перрон.

Один утверждал: На пути нашем чисто,

Другой возражал: Не до жиру.

Один говорил, мол, мы — машинисты,

Другой говорил: пассажиры.

Один говорил: Нам свобода — награда:

Мы поезд, куда надо ведём.

Другой говорил: Задаваться не надо.

Как сядем в него, так и сойдём.

А первый кричал: Нам открыта дорога

На много, на много лет.

Второй отвечал: Не так уж и много —

Всё дело в цене на билет.

А первый кричал: Куда хотим, туда едем

И можем, если надо, свернуть.

Второй отвечал, что поезд проедет

Лишь там, где проложен путь.

И оба сошли где-то под Таганрогом

Среди бескрайних полей.

И каждый пошёл своею дорогой,

А поезд пошёл своей.

Вагонні суперечки - остання справа,

І каші із них не зварити.

Але поїзд іде, у віконці стемніло,

І тягне поговорити.

І двоє зійшлися не на страх,

А на совість – колеса прогнали сон.

Один казав: Наше життя це поїзд.

Другий казав: перон.

Один стверджував: На шляху нашому чисто,

Інший заперечував: Не до жиру.

Один казав, мовляв, ми — машиністи,

Другий казав: пасажири.

Один говорив: Нам свобода – нагорода:

Ми поїзд, куди треба вести.

Інший казав: Задаватися не треба.

Як сядемо до нього, так і зійдемо.

А перший кричав: Нам відкрита дорога

На багато, багато років.

Другий відповів: Не так уже й багато.

Вся справа у ціні на квиток.

А перший кричав: Куди хочемо, туди їдемо

І можемо, якщо треба, згорнути.

Другий відповів, що поїзд проїде

Лише там, де прокладено шлях.

І обидва зійшли десь під Таганрогом

Серед безкраїх полів.

І кожен пішов своєю дорогою,

А потяг пішов своєю.