По дороге разочарований - Воскресение

По дороге разочарований

Снова очарованный пройду.

Разум полон светлых ожиданий,

Сердце чует новую беду.

Ой, до чего же вновь меня тревожит

Голос, что зовет из темноты,

Путь еще не пройден, век не прожит,

Тою ли дорогой ходишь ты?

То ли темнота глаза таращит,

То ли тишина скрывает крик,

Где теперь искать тебя, пропащий

Оглянешься — ты уже старик.

По дороге смутных пробуждений,

Там, где ветер яростен и свеж.

Долог путь моих перерождений

В тайный край несбывшихся надежд.

Сбросив гору с плеч, расправив плечи,

Гордо приказав себе: «Лети!»

Если я попался вам навстречу,

Значит вам со мной не по пути.

Слышу голоса, что вечно правы

И пугаюсь этой правоты.

Для того роса, чтоб лечь на траву,

По утру с росой растаешь ты.

По утру дорогой откровений

Мимо родника девичьих слез,

Выйду возле кладбища сомнений

На крутой отчаянный утес.

На ветру, с судьбою своей в ладу,

В тайный час назначенных свиданий

Снова очарованный пройду

По дороге разочарований.

Дорогою розчарувань

Знов зачарований пройду.

Розум сповнений світлих очікувань,

Серце чує нове лихо.

Ой, до чого знову мене турбує

Голос, що кличе з темряви,

Шлях ще не пройдений, вік не прожити,

Чи тою дорогою ходиш ти?

Чи темрява очі витріщає,

Чи тиша приховує крик,

Де тепер шукати тебе, зниклий

Оглянешся — ти вже старий.

Дорогою невиразних пробуджень,

Там, де вітер лютий і свіжий.

Довгий шлях моїх перероджень

У таємний край нездійснених надій.

Скинувши гору з плеч, розправивши плечі,

Гордо наказавши собі: «Лети!»

Якщо я потрапив вам назустріч,

Значить вам зі мною не шляхом.

Чую голоси, що завжди мають рацію

І лякаюся цієї правоти.

Для того роса, щоб лягти на траву,

Вранці з росою розтанеш ти.

Вранці дорогий одкровень

Повз джерело дівочих сліз,

Вийду біля цвинтаря сумнівів

На крутий відчайдушний стрімчак.

На вітрі, з долею своєї в ладу,

У таємну годину призначених побачень

Знов зачарований пройду

Дорогою розчарувань.