Снежная баба - Воскресение

Она стоит в нелепой позе, ни жива и ни мертва,

А мне другой не надо нынче,

Пусть красивых в мире тыши,

Нет ее белей и чище,

И другой такой не сыщешь,

Хоть ты тресни!

Aх эта женщина веселая, большая, вся из снега.

Для любви ее душа, а ноги созданы для бега.

Я бегу с любимой рядом,

Как глаза ее ясны!

Я томлюсь под нежным взглядом,

Доживет ли до весны

Такая краля?

А весною станут мелочными зимние мечты.

К нам тогда приходят девочки, с которыми на «ты»,

Берут нас теплыми руками

Вместе с нашими мечтами,

Как клещами, и ночами

Шепчут нам: «Останься с нами»,

Вот уж дудки!

Но не вечно наше лето и октябрь не умолим.

Ну конечно мы об этом не особенно скорбим.

Нас очаруют и ослепят

Феи летних отпусков.

Ах, отчего- ж они зимой не лепят

Снежных мужиков?!

Вона стоїть у безглуздій позі, ні жива і ні мертва,

А мені інший не треба нині,

Нехай гарних у світі тиші,

Немає її білів та чистіше,

І іншої такої не найдеш,

Хоч ти трісну!

Ах, ця жінка весела, велика, вся зі снігу.

Для кохання її душа, а ноги створені для бігу.

Я біжу з улюбленою поряд,

Як очі її ясні!

Я томлюсь під ніжним поглядом,

Доживе чи до весни

Така краля?

А весною стануть дріб'язковими зимові мрії.

До нас тоді приходять дівчатка, з якими на «ти»,

Беруть нас теплими руками

Разом із нашими мріями,

Як кліщами, і ночами

Шепчуть нам: «Залишся з нами»,

Ось уже дудки!

Але не вічно наше літо і жовтень не вблагаємо.

Ну звичайно ми про це не особливо сумуємо.

Нас зачарують і засліплять

Феї літніх відпусток.

Ах, чому ж вони взимку не ліплять

Снігові мужики?!