Листопад - Воскресение

Листопад

Одинокий, забытый всеми,

Я брожу по пустым коридорам.

Мне кивают при встрече тени

Да и те, лишь с потухшим взором.

Листопад навевает скуку,

Предлагая в тоске спасенье.

Как во сне, возникают звуки

На кленовом холсте осеннем.

Улетают из неба птицы,

И уносят с собою небо.

Научиться бы мне молиться,

И любить научиться мне бы.

Может город тогда б не умер,

Не осыпался белым снегом.

Научиться бы просто думать,

И прощать научиться мне бы.

Или я, как Илья безногий,

Всё лежу и лежу на печи.

И гляжу я на те дороги,

По которым ходить мне нечем.

А дороги уходят в небыль,

Пелена застилает лица.

Научиться учиться мне бы,

Научиться бы мне молиться.

И водицею из колодца

Мне напиться бы до упаду.

Чтоб о зиму не исколоться,

Не осыпаться листопадом.

Листопад

Самотній, забутий усіма,

Я брожу по порожніх коридорах.

Мені кивають під час зустрічі тіні

Так і ті, лише з погаслим поглядом.

Листопад навіває нудьгу,

Пропонуючи в тузі порятунок.

Як у сні, виникають звуки

На кленовому полотні осіннім.

Відлітають з неба птиці,

І несуть із собою небо.

Навчитись би мені молитися,

І любити навчитися мені б.

Може місто тодіб не померло,

Не обсипався білим снігом.

Навчитися би просто думати,

І прощати навчитися мені би.

Або я, як Ілля безногий,

Все лежу і лежу на печі.

І дивлюся я на ті дороги,

Яким ходити мені нічим.

А дороги йдуть у небиль,

Пелена застилає обличчя.

Навчитися вчитися мені,

Навчитись би мені молитися.

І водицею з колодязі

Мені напитися би до упаду.

Щоб про зиму не сколотися,

Не обсипатися листопадом.