Снежная баба - Машина времени, Воскресение

Слепили бабу на морозе, руки, ноги, голова.

Она стоит в нелепой позе, ни жива и ни мертва,

А мне другой не надо нынче,

Пусть красивых в мире тыщи,

Нет ее белей и чище,

И другой такой не сыщешь,

Хоть ты тресни!

Ох, эта женщина веселая, большая, вся из снега.

Для любви ее душа, и ноги созданы для бега.

Я бегу с любимой рядом,

О как глаза ее ясны!

А я томлюсь под нежным взглядом,

Доживет ли до весны

Такая краля?

Ах весною станут немощны и тают наши зимние мечты.

И к нам тогда приходят девочки, с которыми на «ты»,

Берут нас теплыми руками

Вместе с нашими мечтами,

Как тисками, и ночами

Шепчут нам: «Останься с нами»,

Вот уж вряд ли!

Но не вечно наше лето и октябрь не умолим.

Ну конечно мы об этом не особенно грустим.

Нас очаруют и ослепят

Феи летних отпусков.

Ах, отчего ж они зимой не лепят

Снежных мужиков?!

Зліпили бабу на морозі, руки, ноги, голова.

Вона стоїть у безглуздій позі, ні жива і ні мертва,

А мені інший не треба нині,

Нехай гарних у світі тисячі,

Немає її білів та чистіше,

І іншої такої не найдеш,

Хоч ти трісну!

Ох, ця жінка весела, велика, вся зі снігу.

Для кохання її душа, і ноги створені для бігу.

Я біжу з улюбленою поряд,

О як очі її ясні!

А я томлюсь під ніжним поглядом,

Доживе чи до весни

Така краля?

Ах весною стануть немічні і тануть наші зимові мрії.

І до нас тоді приходять дівчатка, з якими на «ти»,

Беруть нас теплими руками

Разом із нашими мріями,

Як лещатами, і ночами

Шепчуть нам: «Залишся з нами»,

Ось уже навряд чи!

Але не вічно наше літо і жовтень не вблагаємо.

Ну звичайно ми про це не особливо сумуємо.

Нас зачарують і засліплять

Феї літніх відпусток.

Ах, чому вони взимку не ліплять

Снігові мужики?!