Pieśń wigilijna - Marek Grechuta

Na krawędziach dni wisi szara mgła

Wiatr tą kurtynę targa i w niebo gna

I wtedy czasem błyśnie błękit i biel

Gdy coraz więcej barw pojawia się

W jesiennej melancholii krętych dróg

Stuka do okien bram, podchodzi pod nasz próg

Zieleń się w złoto zmienia, srebro i brąz

Korowód tylu barw rusza przed nami w pląs

Na niebie obłok zwija żagle różowe

Bo księżyc już rozpina gwiazdami tło granatowe

Codziennie się staramy, by zrobić podobny cud

Zamienić szarość ziemi w złocisty chleb i miód

Lecz nam to idzie ciężko, czasami tak jak na wspak

Dopomóż w tym nam, Panie, podpowiedz jak

Daj nam więcej siły, więcej siły więc daj

Uczyń w naszym sercu maj, zielony gaj

Niech nas nie poszarza trudów codzienny trans

Niech się czasem zdarzy nam tych kilka szans

Nie ma Twojej winy w tym, że jest jak jest

Ale dla nas zdobądź się na mały gest

Chleba w blasku słońca, wina w blasku gwiazd

Nie opuszczaj murów tych bezbarwnych miast

Szarordzawy mur, bure stada chmur

Tak jakby mury wzięły chmury za wzór

I tylko gdzieś, w oddali, do okna stuk

Gałąź białego bzu…

To wiatr na okarynie przypomina dawny czas

Choć wkoło ciemna noc a księżyc siwy głaz

Że przecież obiecano wino i chleb

O którym ślepy śnił, głuchy usłyszał szept

Od których pąsowieje kwitnący sad

Ryba przy brzegu lśni, zwierzę zostawia ślad

Codziennie się staramy…

На краю днів висить сірий туман

Вітер підкидає цю завісу і мчить у небо

А потім іноді синьо-білий спалах

Коли з’являється все більше кольорів

В осінній меланхолії звивистих доріг

Він стукає у хвіртку, підходить до нашого порога

Зелений перетворюється на золото, срібло і бронзу

Перед нами вирушає багатобарвна процесія

У небі хмара котить рожеві вітрила

Бо місяць уже розстилає темно-синій фон із зірками

Щодня ми намагаємося робити подібне диво

Перетвори сірість землі на золотий хліб і мед

Але нам важко, іноді навпаки

Допоможи нам у цьому, Господи, скажи як

Дай нам більше сили, тому дай нам більше сили

Зробіть травень у нашому серці зеленим гаєм

Нехай нас не пригнічують труднощі повсякденного трансу

Давайте час від часу мати ці кілька шансів

Ви не винні, що це те, що є

Але для нас зробіть маленький жест

Хліб у сяйві сонця, вино в сяйві зірок

Не покидайте стіни цих безбарвних міст

Сіро-ржава стіна, нудні зграї хмар

Ніби стіни взяли хмари за візерунок

І тільки десь, вдалині, стукають у вікно

Гілка білого бузку...

Саме вітер на окарині нагадує нам про старі часи

Хоч ніч навкруги темна, а місяць сіро-білий

Щоб вино й хліб були обіцяні

Про що мріяв сліпий, глухий чув шепіт

Від чого червоніє квітучий сад

Риба біля берега світить, звір залишає слід

Кожен день ми намагаємося...