Żyj tą nadzieją - Marek Grechuta

Żyj, aby zrywać łańcuchy głuchych ciężkich dni

I nagle płynąć, i myśleć, że się tylko śni

Błądź wśród obłoków marzeń z tą nadzieją

Że po tobie przyjdą inni i rozgrzeszą cię

Żyj tą nadzieją, co mieli Kolumb albo Bach

Żyj tą radością, dla której Chaplin wdziewał łach

Żyj z tym uśmiechem, który Mona Lisa ma

Żyj tym oddechem, który Maratończyk zna

Żyj poprzez mgły zwątpienia, przecież mimo to

Wieszcz ostrzy pióro swoje, by przekreślić zło

I chociaż wiele przy tym łez w sobie skrył

Pisał, bo wiedział dobrze, że ty będziesz żył

Żył tą nadzieją, co mieli Kolumb albo Bach

Żył tą radością, dla której Chaplin wdziewał łach

Żył z tym uśmiechem, który Mona Lisa ma

Żył tym oddechem, który Maratończyk zna

Żyj, aby tym co żyli spłacić pewien dług

Tym co przed laty brali w sztywne ręce płóg

Dla swoich dzieci, wnuków szykowali świat

Przez tyle długich i niewdzięcznych lat

Żyli tą nadzieją, co mieli Kolumb albo Bach

Żyli tą radością, dla której Chaplin wdziewał łach

Żyli z tym uśmiechem, który Mona Lisa ma

Żyli tym oddechem, który Maratończyk zna

Żyj, chociaż miłość twoja trafia w ślepy mur

Śnij, choć nad głową krążą czarne stada chmur

Błądź po stronicach książek, to ich czerń i biel

Wskażą ci jeszcze niejeden piękny cel

Żyj, aby zrywać łańcuchy głuchych ciężkich dni

I nagle płynąć, i myśleć, że się tylko śni

Błądź wśród obłoków marzeń z tą nadzieją

Że po tobie przyjdą inni i rozgrzeszą cię

Żyj tą nadzieją, co mieli Kolumb albo Bach

Żyj tą radością, dla której Chaplin wdziewał łach

Żyj z tym uśmiechem, który Mona Lisa ma

Żyj tym oddechem, który Maratończyk zna

Живи, щоб розірвати кайдани глухих важких днів

І раптом пливеш і думаєш, що ти тільки мрієш

Блукайте серед хмар мрій з цією надією

Щоб інші прийшли за вами і вибачили вас

Живіть надією, яку мали Колумб чи Бах

Живіть радістю, заради якої Чаплін одягнув лахміття

Живіть з усмішкою Мони Лізи

Живіть цим диханням, яке знає марафонець

Прожити крізь туман сумнівів, але все одно

Пророцтво точить своє перо, щоб стерти зло

І хоча ховав у собі багато сліз

Він написав, бо добре знав, що ти будеш жити

Він жив надією, яку мали Колумб чи Бах

Він жив радістю, заради якої Чаплін одягав лахміття

Він жив із усмішкою Мони Лізи

Він жив подихом, який знає марафонець

Живи, щоб віддати певний борг з тими, хто жив

Тим, хто багато років тому взяв ногу в жорсткі руки

Вони готували світ для своїх дітей і онуків

За стільки довгих і невдячних років

Вони жили надією, яку мали Колумб чи Бах

Вони жили радістю, заради якої Чаплін одягав лахміття

Вони жили з усмішкою Мони Лізи

Вони прожили цей подих, який знає марафонець

Живи, навіть якщо твоя любов вдаряється об сліпу стіну

Мрійте з чорними зграями хмар, що пливуть над вашою головою

Блукайте сторінками книжок, це їх чорно-біле

Вони покажуть вам не один прекрасний гол

Живи, щоб розірвати кайдани глухих важких днів

І раптом пливеш і думаєш, що ти тільки мрієш

Блукайте серед хмар мрій з цією надією

Щоб інші прийшли за вами і вибачили вас

Живіть надією, яку мали Колумб чи Бах

Живіть радістю, заради якої Чаплін одягнув лахміття

Живіть з усмішкою Мони Лізи

Живіть цим диханням, яке знає марафонець