Ocalić od zapomnienia - Marek Grechuta

Ile razem dróg przebytych

Ile ścieżek przedeptanych

Ile deszczów, ile śniegów

Wiszących nad latarniami

Ile listków, ile rozstań

Ciężkich godzin w miastach wielu

I znów upór, żeby powstać

I znów iść i dojść do celu

Ile w trudzie nieustannym

Wspólnych zmartwień, wspólnych dążeń

Ile chlebów rozkrajanych

Pocałunków?

schodków?

książek?

Oczy twe jak piękne świece

A w sercu żródło promienia

Więc ja chciałbym twoje serce

Ocalić od zapomnienia

U twych ramion płaszcz powisa

Krzykliwy, z lesnego ptactwa

Długi przez cały korytarz

Przez podwórze, aż gdzie gwiazda Wenus

A tyś lot i górność chmur

Blask wody i kamienia

Chciałbym oczu twoich chmurność

Ocalić od zapomnienia

Скільки доріг пройшли разом

Скільки протоптано шляхів

Скільки дощів, скільки снігу

Висячи над ліхтарями

Скільки листя, скільки розривів

Важкі години в багатьох містах

І знову впертість вставати

І йдіть ще раз і прийдіть туди

Скільки в постійних муках

Спільні турботи, спільні прагнення

Скільки нарізаних батонів

Поцілунки?

сходи?

книги?

Твої очі - гарні свічки

А в серці джерело проміння

Тому я хотів би твоє серце

Врятувати від забуття

Пальто звисає з плечей

Галасливий, від лісових птахів

Довго через весь коридор

Через двір туди, де зірка Венера

І ти, політ і вершина хмар

Сяйво води і каменю

Я б хотів, щоб твої очі були мутними

Врятувати від забуття