Que reste-t-il à vivre - Mano Solo

Que reste-t-il à vivre qui ne soit pas déjà sali, piétiné par l’histoire…

N’en avons-nous pas les mains trop pleines de tout ce que l’homme peut croire

Que reste-t-il à savoir pour atteindre enfin la béatitude du dégoût

Que reste-t-il à vivre

Les hommes à boire ont-ils encore quand les chiens seront tous morts.

De quelle chape de plomb se tailleront-ils de nouveaux poumons

Comment brûlerons-nous demain ces tours de fer et de verre

De quelle charrue pourra bien renaître la terre

Qui reste-t-il à suivre qui ne soit pas le dernier maillon de la grande chaîne

des pièges à cons

N’avons-nous vraiment rien à apprendre de tous ces gens qui se sont fait

descendre

Allons-nous longtemps laisser les urnes se remplir de peste brune

Tout bas, tout s’en va

Tout qui nous file entre les doigts

Tout bas…

Те, що залишилося жити, що ще не забруднене, витоптане історією...

Хіба у нас не надто повні руки всього, у що людина може повірити

Що залишається знати, щоб нарешті досягти блаженства відрази

Що залишилося жити

Нехай чоловіки ще пиють, коли собаки всі мертві.

З якої свинцевої стяжки будуть вирізати нові легені

Як ми будемо спалювати ці вежі із заліза та скла завтра

З якого плуга земля відродиться

Хто залишився слідувати, хто не остання ланка великого ланцюга

дурні пастки

Невже нам нема чого вчитися у всіх цих людей, які зробили самі себе

спускатися

Невже ми довго будемо дозволяти, щоб урни заповнилися коричневою чумою

Все йде геть

Все, що ковзає крізь пальці

Шепотіти…