Le périph - Mano Solo, JEAN LAMOOT

Je roule tout droit sur le péiph depuis des heures

J’ai mis plein phares pour qu’en face ils voient pas que je pleure

Sur le pare-brise la crasse vient à bout de mes essuie-glaces

Portes et fenêtres condamnées accélérateur bloqué

Je regarde ma vie défiler

Mille lumières autant d’enfers

Qui se croisent et se toisent qui s’entrecoisent

Et je vois un mur au loin qui recule à mesure

Et je sais qu’un jour viendra où le mur s’arrêtera

Mais il n’est pas de marche arrière

Encore moins de sur le boulevard circulaire

Tête à queue sans queue ni tête

Où les radars immortalisent mon cafard

La grande spirale du râle m’engloutit

Je navigue aveugle sous la pluie

Ondulant les vagues filantes encornées de brumes déchirées d'étoiles filantes

Entre les gros tonnages qui font barrage

Les marées noires qui croient m’avoir

Je joue des coudes et roule à plein pot

C’est pas ce soir qu’ils auront ma peau

Je roule tout droit sur le periph depuis des heures

Deux cent à l’heure je me sens bien

Je n’ai pas peur je roule vers mon destin

Les gyrophares nécrophages arriveront toujours trop tard pour ramasser mes

dérapages

Et je vois un mur au loin qui recule à mesure

Et je sais qu’un jour viendra où le mur s’arrêtera

Я їхав прямо вниз по Peiph протягом годин

Я ввімкнув повні фари, щоб вони не бачили, що я плачу

На лобовому склі бруд вбиває мої склоочисники

Заблоковані двері та вікна акселератор застряг

Я дивлюся, як проходить моє життя

Тисяча вогнів, стільки пекла

Які перетинаються і дивляться один на одного, які переплітаються

І бачу стіну вдалині, як віддаляється

І я знаю, що настане день, коли стіна зупиниться

Але дороги назад немає

Ще менше на кільцевому бульварі

Голова до хвоста без хвоста чи голови

Де радари увічнюють мого таргана

Велика спіраль брязкальця охоплює мене

Я пливу сліпим під дощем

Ріжі хвилі, що падають, рогаті розірваним туманом падаючих зірок

Між великими тоннажами, які блокують

Чорні припливи, які думають, що мають мене

Я штовхаюсь і веду повний газ

Не сьогодні ввечері вони здобудуть мою шкіру

Я вже кілька годин їду прямо по кільцевій дорозі

Двісті на годину я почуваюся добре

Я не боюся, що їду назустріч своїй долі

Некрофаги, що обертаються, завжди прибудуть надто пізно, щоб забрати мене

заноси

І бачу стіну вдалині, як віддаляється

І я знаю, що настане день, коли стіна зупиниться