Novembre - Mano Solo

Je me dois d’un poème en cette journée de novembre à la con

Je me dois d’une lutte fût-elle minuscule

Je me dois d’un crachat

Je me dois d’un éclat

Je me dois d’un souffle sur se monde entier qui se refuse à moi

Je me dois ta conquête

Ca m’aurait plus d'écrire une chanson d’amour qui ne soit pas qu’une douleur

Ca m’aurait plus de pendre a ton cou un ptit sourire de vainqueur

Ptetre même que mon discours aurait changer d’odeur

Et le gens se serait dit tiens pour une fois qu’il chiale pas sa mère celui la

Je me dois d’un poème, en cette journée de novembre à la con, a la con

У цей дурний листопадовий день я зобов’язаний собі написати вірш

Я зобов’язаний боротися, хоч і крихітною

Я собі винен плюнути

Я зобов'язаний собі блиском

Я завдячую собі подиху на весь цей світ, який відмовляє мені

Я зобов'язаний тобі твоїм завоюванням

Я краще напишу пісню про кохання, яка була б не просто болем

Краще б я повісив тобі на шию маленьку посмішку переможця

Можливо, навіть моя мова змінила б запах

І люди б подумали, хай колись він не плаче матір

Я зобов’язаний собі вірша в цей фігня, фігня листопадового дня