Les poissons - Mano Solo

Les rves a pousse sous la pluie

Quand la dernire larme fait dborder la rigole

Et le flot t’emporte loin trs vite

Et tu ne sens plus le froid

L’eau qui te mouille et tu respires dans la vague

En dclarant aux poissons plutt crever

Plutt mourir que ne pas vivre

Alors, alors ils t’coutent sachant bien que tu n’es pas d’ici

Et comme un tranger rentrant chez lui

Tu vas partir tu n’es pas de ce monde

Et ta femme jalouse possessive et redoutable

A laiss sur toi son parfum tenace et visqueux

Madame la mort ne supporte pas d’incartades

Tout juste elle te donne du mou

Faire le fanfaron dchir sur un comptoir

A hurler pour un panier de crabes

Une tribu de morues et un banc de maquereaux

En brandissant ton poing rageur

Moi c’est pas ma femme qui porte la culotte

Alors ils rient ou s’meuvent du ridicule

Ou de la navet et les conversations reprennent

Chacun dans sa bulle d’eau propre

Les poissons s’en branlent

Iils ne viendront pas chez toi vrifier

A-t-on dj vu un poisson sortir de l’eau et visiter la ralit?

Il y a pourtant tant de choses dire, tant de choses faire

Tant de barreaux scier avec les dents qui restent

Il y a tant de morts vivre en toi, cimetire ambulant

De souvenirs de chair et de sang d’espoirs

Inassouvis abattus en plein vol

Tant de haine qui ne se tait que pour reprendre son souffle

Tant d’amour jamais si vrai qu’au moment o il fait mal

Tant de choses dire, tant de chemin parcouru

Pour n’oublier que les autres qu’on traverse et qu’on transperce

Pour se retrouver tout rouge, la bouche dgoulinante

D’une valve qu’on mche encore.

Il y a tant de vrits qui ne servent qu' mentir

Tant de merde pour chaque jour sortir de mon cul

Il y a tout ce qu’on mange et tout ce qu’on tue

Il y a tant d’amis d’aujourd’hui

Qui dversent des mots qui flattent mon ego

Comme la croupe d’un cheval de labour

Et qui plongent dans le sillon dfinitivement impur

Il y a tant de feux-follets, femmes tincelantes qui percent mes tnbres

L’espace d’un instant, juste un instant, t’es pas rendu mon gars

Il y a tant de choses en toi, alors la mare s’en va Et les poissons avec elle

Alors plant dans la vase tu sais qu’elle t’attend

Et qu' mesure que l’eau descend sous ta peau tu la sens

Qui rcupre son bien, tu lui appartient

Alors elle te ramne chez toi titubant

Et te borde dans ton lit froid

Et elle glera tes rves pour que tu ne t’y noies pas

Pas encore et tu sens ton corps fltrir

Et racornir sous le gel mesure qu' l’intrieur gonfle ton cњur

Et encore une nuit attendre de savoir si tu tiendras les pressions

A se demander pourquoi ne pas laisser bton

Cette histoire n’est plus la tienne

Il est mort depuis longtemps le beau jeune homme au talent

Il ne reste que sa rage qui demain te tiendra debout

Momie raidie par le froid avec juste la force de pleurer

Sous cette putain de pluie o naissent les putains de rves.

Мрії росли під дощем

Коли остання сльоза переповнить жолоб

І приплив заносить тебе дуже швидко

І ти більше не відчуваєш холоду

Вода, яка змочує тебе, і ти дихаєш у хвилі

Кажуть рибі швидше вмри

Краще померти, ніж не жити

Отже, вони вас слухають, знаючи, що ви не звідси

І як незнайомець повертається додому

Ти йдеш, ти не з цього світу

І ваша власницька і страшна ревнива дружина

Залиште на вас його стійкий і в'язкий аромат

Леді Смерть не терпить витівок

Просто вона дає тобі розслаблення

Для чванства розірвали на прилавку

Кричати на кошик з крабами

Плем’я тріски і косяок скумбрії

Піднявши злий кулак

Я не моя дружина носить трусики

Тому вони сміються або рухаються над смішним

Або ріпа і розмови поновлюються

Кожен у своїй бульбашці з водою

Рибам байдуже

Вони не прийдуть до вас додому перевіряти

Ви коли-небудь бачили, як риба вилізла з води і відвідала реальність?

Але є так багато, щоб сказати, так багато зробити

Стільки сходинок випилюють зубами, що залишилися

Стільки мертвих живе в тобі, ходячий кладовище

З плоті і крові спогади надій

Незадоволений впав у повітрі

Стільки ненависті, що замовкає, щоб перевести подих

Стільки кохання ніколи не так справжнє, як коли це боляче

Так багато сказати, так далеко подорожував

Забути лише інших, яких ми перетинаємо і пробиваємо

Виявити себе весь червоний, з рота капає

Про клапан, який ми досі жуємо.

Існує стільки істин, які служать лише брехні

Стільки лайна за кожен день виходить з моєї дупи

Є все, що ми їмо, і все, що ми вбиваємо

Сьогодні так багато друзів

Хто виливає слова, які лестять моєму его

Як крупа робочого коня

І які занурюються в безумовно нечисту борозну

Є так багато блискучих жінок, які пронизують мою темряву

На мить, на мить, ти ще не закінчив, хлопче

В тобі стільки всього, то й ставок відходить І риба з ним

Тож садіть у багнюку, ви знаєте, що вона чекає на вас

І коли вода спускається під шкіру, ви це відчуваєте

Хто повертає своє майно, ви належите йому

Тому вона везе вас, хитаючись, додому

І засунути тебе в холодне ліжко

І вона заморозить твої мрії, щоб ти в них не потонув

Ще ні, і ви відчуваєте, як ваше тіло в’яне

І зморщитися під морозом, як твоє серце розбухає всередині

І ще одну ніч чекати, щоб побачити, чи витримаєте тиск

Дивуватися, чому б не залишити палицю

Ця історія більше не твоя

Він давно помер красивим юнаком з талантом

Залишається тільки його лють, що завтрашній день буде тримати вас в ногах

Матуся, яка застигла від холоду, мала силу плакати

Під цим проклятим дощем, де народжуються прокляті мрії.