Les hommes seuls - Mano Solo, JEAN LAMOOT

Devant le resto, des hommes qui mangent seuls

Y a deux trottoirs, l’un l’ombre et l’autre au soleil

Y a le choix ou y a pas

J’habite sur la frontire comme le fil d’un rasoir

J’y aiguise mon envie de changer de ct Mais j’ai pas encore choisi lequel tait bon pour moi

Peut-tre ni l’un ni l’autre, je suis les pointills

A un moment c’est sr que je vais basculer

J’ai peur de choisir, peur de pas en revenir

Je vois de chaque ct des processions, des enterrements,

Trois trompettes derrire et personne pour pleurer

Faut garder ses larmes pour soi en cas de besoin

Quand la vie rclamera son tribut

Pour une vieille histoire de pomme et de serpent

Sur le fil j’carte les bras, je ne bouge pas

Je reste l, je suis pas prt de m’envoler

Il n’y a ni bien ni mal

Je me suis jamais senti si bien

Je me suis jamais senti si mal

J’en sais rien

Je m’en fous

Je gote ma soupe la grimace

Au resto des hommes qui mangent seuls

Qui n’a jamais connu le rire des femmes

Le rouge au bord d’un verre ou la delicate musique

D’un cristal qui s’entrechoque

Et je regarde mon assiette et le serveur enlve l’autre

Pour qu’on soit sr que je n’attends personne

Dans la rue les gens vont par deux

Et moi je valse et tangue avec ma gueule dans la vitrine

Dans le resto des hommes qui mangent seuls.

Перед рестораном чоловіки, які їдять поодинці

Є два тротуари, один у тіні, другий на сонці

Вибір є або його немає

Я живу на кордоні, як лезо бритви

Я загострюю своє бажання змінити сторону Але я ще не вибрав, яка мені підходить

Можливо, ні, я пунктирна лінія

У якийсь момент я впевнений, що перейду

Я боюся вибирати, боюся не повернутися

Я бачу по обидва боки процесії, поховання,

Позаду три сурми і нема кому плакати

Треба тримати свої сльози при собі на випадок необхідності

Коли життя візьме своє

Для старої історії про яблуко та змію

На дроті розкидаю руки, не рухаюся

Я залишаюсь тут, я не збираюся літати

Немає правильного чи неправильного

Я ніколи не відчував себе так добре

Я ніколи не відчував себе так погано

Не знаю

мені всеодно

Я скуштую свій суп із гримасою

У ресторані чоловіки, які їдять поодинці

Хто ніколи не знав жіночого сміху

Червоний колір на краю склянки або ніжна музика

З кришталю, що зіткнувся

А я дивлюся на свою тарілку, а офіціант забирає іншу

Щоб переконатися, що я нікого не чекаю

На вулиці люди ходять парами

А я вальсу і кидаю обличчям у вікно

У ресторані чоловіки, які їдять поодинці.