Les enfants rouges - Mano Solo, JEAN LAMOOT

À la braderie des enfants rouges

Je ne sais trop pourquoi

J’aurais voulu t’y voir

Te rencontrer là

On se serait dit «bonjour»

Et pas «casse-toi !»

On se serait ptéte même fait un sourire

Mais pas boire un coup

Faut pas pousser

Puis on serait reparti

Chacun dans notre vie

Effaçant de notre esprit

L’hier qui n’est pas fier

Adieu beauté

Je saigne encore de ma bêtise

Et j’ai beau essorer mon âme

Qu’il en coule toujours

Le jus de nos méprises

À la braderie des enfants rouges

Les vieilles histoires s'étalent sur le trottoir

De vieux souvenirs

Aguichant le chalant

Dix franc pour une nouvelle vie

Et tu m’emmènes chérie

Ho j’ai bien cherché

Et j’ai rien retrouvé

Que tu puisses habiter un brin

Ces souvenirs n'étaient pas les miens

N'étaient pas les miens

Oh adieu beauté

Je saigne encore de ma bêtise

Et j’ai beau essorer mon âme

Qu’il en coule toujours

Le jus de nos méprises

À la braderie des enfants rouges

J’aurais pû y vendre mon coeur

Comme d’autres vendent des fleurs

J’aurais pû me mettre nu

Comme un chien dans la rue

Il se peut même que j’aboie

Emmenez moi (4 fois)

Oh adieu beauté

Je saigne encore de ma bêtise

Et j’ai beau essorer mon âme

Qu’il en coule toujours

Le jus de nos méprises

(Merci à douidoui pour ces paroles)

У Червоному дитячому Брадері

Я не знаю чому

Я б хотів тебе там побачити

зустрінемось там

Ми б сказали "привіт"

А не "зламати!"

Ми б навіть посміхнулися

Але не пий

Не тисніть

Тоді б нас не було

Кожен у нашому житті

Стирання з нашого розуму

Вчорашній день, яким не пишаються

до побачення красуня

Я досі стікаю кров’ю від своєї дурості

І як би я не викручувала душу

Нехай завжди тече

Сік наших помилок

У Червоному дитячому Брадері

На тротуарі розкинулися старі історії

Старі спогади

Дражнити рогових

Десять франків за нове життя

А ти візьми мене, дитино

О, я добре шукав

І я нічого не знайшов

Щоб ти трохи посидів

Ці спогади були не мої

не були моїми

О, до побачення красуне

Я досі стікаю кров’ю від своєї дурості

І як би я не викручувала душу

Нехай завжди тече

Сік наших помилок

У Червоному дитячому Брадері

Я міг би продати там своє серце

Як інші продають квіти

Я міг роздягтися

Як собака на вулиці

Я можу навіть гавкати

Забери мене (4 рази)

О, до побачення красуне

Я досі стікаю кров’ю від своєї дурості

І як би я не викручувала душу

Нехай завжди тече

Сік наших помилок

(Дякую douidoui за ці тексти)