La liberté - Mano Solo

La liberté se paye d’un linceul de regrets, mais ai-je vraiment eu tort.

Tous les chemins ne mènent-ils pas à la mort

Qui n'échangerait pas cent ans d’ennui contre trente-cinq ans de vie

J’ai voulu voler, pas voulu marcher, voulu réchauffer ma couenne de papier

J’ai joué avec le soleil qui m’a cramé les ailes, mais je l’ai vu de si près

que peu de gens peuvent en dire autant

J’ai vécu si fort que j’ai tué ce corps, fondu, désintégré en plein élan comme

une statue éphémère en suspend dans l’air

Les plus belles femmes du monde se sont penchées sur mon cas au moins 5 secondes

J’ai été riche à millions de ces petits corps si mignons.

Tout cet air dans mes

poumons

J’ai joué avec le soleil qui m’a cramé les ailes, mais je l’ai vu de si près

que peu de gens peuvent en dire autant

La liberté ou la mort, j’aurai eu les deux

La liberté ou la mort, c’est mieux que de finir vieux

Свобода приходить з пеленою жалю, але чи я дійсно був неправ.

Не всі дороги ведуть до смерті

Хто б не проміняв сто років нудьги на тридцять п’ять років життя

Я хотів літати, не хотів ходити, хотів розігріти свою паперову шкірку

Я грав із сонцем, що обпікає мої крила, але я бачив це так близько

що мало хто може сказати те саме

Я так тяжко жив, що вбив це тіло, розтанув, розпався в повному розпалі як

ефемерна статуя, що висить у повітрі

Найкрасивіші жінки світу дивилися на мою справу щонайменше 5 секунд

Я був багатий на мільйони цих милих тіл.

Усе те повітря в моєму

легені

Я грав із сонцем, що обпікає мої крила, але я бачив це так близько

що мало хто може сказати те саме

Свобода чи смерть, я мав би і те й інше

Свобода чи смерть краще, ніж старіти