Requiem - Léo Ferré

Pour ce rythme inférieur dont t’informe la Mort

Pour ce chagrin du temps en six cent vingt-cinq lignes

Pour le bateau tranquille et qui se meurt de Port

Pour ce mouchoir à qui tes larmes font des signes

Pour le cheval enfant qui n’ira pas bien loin

Pour le mouton gracieux le couteau dans le rouge

Pour l’oiseau descendu qui te tient par la main

Pour l’homme désarmé devant l’arme qui bouge

Pour tes jeunes années à mourir chaque jour

Pour tes vieilles années à compter chaque année

Pour les feux de la nuit qui enflamment l’amour

Pour l’orgue de ta voix dans ta voix en allée

Pour la perforation qui fait l’ordinateur

Et pour l’ordinateur qui ordonne ton âme

Pour le percussionniste attentif à ton coeur

Pour son inattention au bout du cardiogramme

Pour l’enfant que tu portes au fond de l’autobus

Pour la nuit adultère où tu mets à la voile

Pour cet amant passeur qui ne passera plus

Pour la passion des araignées au fond des toiles

Pour l’aigle que tu couds sur le dos de ton jeans

Pour le loup qui se croit sur les yeux de quelqu’un

Pour le présent passé à l’imparfait du spleen

Pour le lièvre qui passe à la formule Un

Pour le chic d’une courbe où tu crois t'évader

Pour le chiffre évadé de la calculatrice

Pour le regard du chien qui veut te pardonner

Pour la Légion d’Honneur qui sort de ta matrice

Pour le salaire obscène qu’on ne peut pas montrer

Pour la haine montant du fond de l’habitude

Pour ce siècle imprudent aux trois quarts éventé

Pour ces milliards de cons qui font la solitude

Pour tout ça le silence

Для цього нижчого ритму, про який вам повідомляє Смерть

За цю скорботу часу в шістсот двадцять п'ять рядків

За тихий корабель, що вмирає від Порту

На цю хустку твої сльози ваблять

Для козеня, який далеко не піде

Для граціозної овечки ніж в червоному

За птаха, що опустився, що тримає твою руку

Для обеззброєної людини перед зброєю, яка рухається

Щоб твої молоді роки вмирали щодня

За твої старі роки, що рахуються щороку

За нічні вогні, що запалюють любов

Для органу твого голосу в твоєму голосі по проходу

За удар, який робить комп’ютер

І для комп’ютера, який наказує твою душу

Для перкусіоніста, уважного до вашого серця

За його неуважність в кінці кардіограми

Для дитини, яку ви возите в задній частині автобуса

На перелюбну ніч ви відпливли

Для того коханого, що минає, який більше не пройде

За пристрасть павуків глибоко в павутині

Для орла, якого ти пришиваєш на спині своїх джинсів

Для вовка, який думає, що він в чиїхось очах

Для теперішнього минулого недосконала селезінка

Для зайця, який йде у Формулу-1

Для шику кривої, де ви думаєте, що тікаєте

За число, що втекло з калькулятора

За вигляд собаки, яка хоче тобі пробачити

За Почесний легіон, що виходить із твого лона

За непристойну зарплату, яку не можна показати

За ненависть, що піднімається з глибини звички

За цей безрозсудний три чверті черствий століття

Для тих мільярдів ідіотів, які займаються самотністю

За все це тиша