Les corbeaux - Léo Ferré

Seigneur, quand froide est la prairie

Quand dans les hameaux abattus

Les longs angélus se sont tus…

Sur la nature défleurie

Faites s’abattre des grands cieux

Les chers corbeaux délicieux

Les chers corbeaux délicieux

Armée étrange aux cris sévères

Les vents froids attaquent vos nids!

Vous, le long des fleuves jaunis

Sur les routes aux vieux calvaires

Sur les fossés et sur les trous

Dispersez-vous, ralliez-vous!

Dispersez-vous, ralliez-vous!

Par milliers, sur les champs de France

Où dorment des morts d’avant-hier

Tournoyez, n’est-ce pas, l’hiver

Pour que chaque passant repense!

Sois donc le crieur du devoir

Ô notre funèbre oiseau noir!

Ô notre funèbre oiseau noir!

Mais, saints du ciel, en haut du chêne

Mât perdu dans le soir charmé

Laissez les fauvettes de mai

Pour ceux qu’au fond du bois enchaîne

Dans l’herbe d’où l’on ne peut fuir

La défaite sans avenir

La défaite sans avenir

Господи, коли холодно луг

Коли на забитих хуторах

Довгий ангел замовк...

На зів'ялу природу

Опустіть великі небеса

Дорогі смачні ворони

Дорогі смачні ворони

Дивна армія з суворими криками

Холодні вітри атакують ваші гнізда!

Ви по пожовклих річках

По дорогах на старі Голгофи

Над ровами і над ями

Розкидайся, єднайся!

Розкидайся, єднайся!

Тисячами, на полях Франції

Де сплять позавчорашні мерці

Крути, чи не так, зимо

Щоб кожен перехожий згадав!

Тож будьте вісником обов’язку

О наш похоронний чорний птах!

О наш похоронний чорний птах!

Але, святі на небі, вгорі в дубі

Щогла загубилася в зачарований вечір

Нехай очеретянки травні

Для тих, хто в глибині лісового ланцюга

У траві, з якої нема втечі

Поразка без майбутнього

Поразка без майбутнього