Le léthé (les fleurs du mal) - Léo Ferré

Viens sur mon coeur, âme cruelle et sourde

Tigre adoré, monstre aux airs indolents;

Je veux longtemps plonger mes doigts tremblants

Dans l'épaisseur de ta crinière lourde;

Dans tes jupons remplis de ton parfum

Ensevelir ma tête endolorie

Et respirer, comme une fleur flétrie

Le doux relent de mon amour défunt

Je veux dormir !

dormir plutôt que vivre !

Dans un sommeil aussi doux que la mort

J'étalerai mes baisers sans remord

Sur ton beau corps poli comme le cuivre

Pour engloutir mes sanglots apaisés

Rien ne me vaut l’abîme de ta couche;

L’oubli puissant habite sur ta bouche

Et le Léthé coule dans tes baisers

A mon destin, désormais mon délice

J’obéirai comme un prédestiné;

Martyr docile, innocent condamné

Dont la ferveur attise le supplice

Je sucerai, pour noyer ma rancoeur

Le népenthès et la bonne ciguë

Aux bouts charmants de cette gorge aiguë

Qui n’a jamais emprisonné de coeur

Прийди в моє серце, жорстока і глуха душа

Обожнюваний тигр, чудовисько з лінивим виглядом;

Хочеться довго занурювати тремтячі пальці

У товщі твоєї важкої гриви;

У твоїх нижніх спідницях, наповнених твоїми парфумами

Поховай мою хвору голову

І дихати, як зів’яла квітка

Солодкий запах мого мертвого кохання

Я хочу спати !

спати, а не жити!

У сні солодкому, як смерть

Я буду розповсюджувати свої поцілунки без докорів сумління

На твоєму гарному тілі відполірованому, як мідь

Щоб проковтнути мої заспокоєні ридання

Ніщо не б'є мене за безодню твого дивана;

На твоїх устах живе могутнє забуття

І Лета тече у твоїх поцілунках

На долю, тепер на радість

Я буду коритися, як призначено;

Покірний мученик, невинно засуджений

Який запал хвилює муки

Я буду смоктати, щоб утопити свою образу

Непент і Добрий Хемлок

На прекрасних кінцях цього гострого горла

Хто ніколи не ув’язнював серце