La violence et l'ennui - Léo Ferré

Nous d’une autre trempée et d’une singulière extase

Nous de l'Épique et de la Déraison

Nous des fausses années Nous des filles barrées

Nous de l’autre côté de la terre et des phrases

Nous des marges Nous des routes Nous des bordels intelligents

O ma sœur la Violence nous sommes tes enfants

Les pavés se retournent et poussent en dedans

J’ai l’impression démocratique qui me fait des rougeurs

A l’extrême côté du cœur et des entrailles

J’entends par là mes tripes à la mode de Mai

JE VOUS COMMANDE D'ÊTRE BREFS ET COUILLOSIFS

J’ai le sentiment bref de ceux qui vont mourir

Et je ne meurs jamais à moins que à moins que

Je sais des assassins qui n’ont pas de victime

Qui s’en vont faire la queue pour voir le sang d'écran

Et cette pellicule objective qui pellicule sur le vif

Surtout ne pleure pas

Les larmes c’est le vin des couillons

Moi je ne pleure plus

Et je le dis bien haut bien tendre aussi et bien à l’aise;

Crevez-leur le paquet qu’ils portent sur leurs quilles!

Marx était un «hippie»

C’est pas comme en dix-sept, à la consigne

Dans cette Russie rouge à la lénifaction

… Et personne jamais n’a été réclamer ce barbu Stalingradé…

Quand je vois un stalinien je change à Stalingrad

Je sais des assassins qui ont le cran d’arrêt

Et qui sont beaux comme les cons qui vont voter

Des assassins assassinés et leurs manières

A ne jamais vouloir crever comme crevèrent les Communards

Mes frères

Et je le dis bien haut: il faut CONSTITUTIONNALISER le foutre

Et porter l’inconfort cousu dessous leur peau

A ces bourgeois qui se permettent de jouir, en outre!

JE VOUS COMMANDE D'ÊTRE BREFS ET CARTÉSIENS

Je sais des charmes bruns qui sont de sang caillé

Et qui se grattent comme on gratte une blessure

Ça vous ravive un peu de rouge, ça a l’allure

D’une légion d’honneur que l’on pardonnerait

Ô ma soeur la Violence Ô ma soeur lassitude

Ô vous jeunes et beaux empêtrés dans vos livres

II faut faire l’amour comme on va à l'étude

Et puis descendre dans la rue

II faut faire l’amour comme on commet un crime

Ô ma soeur la Violence tes enfants s’analysent

Et du Guatemala s’en viennent des parfums

De sang et des Guatémaltèques allant s’analysant

Dans les ruisseaux de sang coulant comme la crème

La crème de la Révolution montant

Ô ma soeur la Violence Ô la fleur du boucan

II fait un bruit à rancarder tous les voyeurs

Et un bruit qui se voit ça vous a des couleurs

A vous barrer la vue pour des temps et des temps

Je sais des bises s’ennordant depuis l’Afrique

Le monde est court, la gosse, il faut tâter la trique

Dans le pieu, dans la rue, mais tâter de cet ordre

De cet ordre nouveau où germe le désordre

Le beau désordre des voyous au ventre lisse

Viens par ici la gosse un peu, que je t’en glisse…

De ma graine d’amour…

Qui gonflera dans toi comme un chagrin de carne

Sur le monde envahi de tant de muselières

Dans le Paris des chiens je vais l'âme légère

Ô ma soeur la Violence Ô ma soeur lassitude

Ô vous jeunes et beaux empêtrés dans vos charmes

II faut faire l’amour comme on va à l'étude

Les yeux vers les jardins où fleurissent les armes

Des armes, comme une esthétique de la solitude

Des armes, comme une sinistre compo d’angliche

WHAT DO YOU MEAN, GUN?

Je sens que nous arrivent

Des trains pleins de brownings, de berretas et de fleurs noires

Et des fleuristes préparant des bains de sang

Pour actualités colortélé

Le sang ça s’ampexe tout ce qui y’a de bien

Le sang c’est rentable dans la technicoloration

Et je te ferai voir un sang vert quand il sera question de questionner

Je sais des fleurs d’amour qui polennent les blés

Et qui vous font un pain que l’on mange à genoux

Un pain de chair vivante et que l’on aimerait

Comme on aime une enfant que cache ses atouts

Et qui les touche un peu comme on caresse une arme

Un doigt sur la gâchette et le reste aux abois

Et que s’irise alors ta violette de Parme

Enfant mauve de mon silence et de ma loi

Des armes, comme une esthétique du pain sur la planche

Des armes blanches comme l’aube blanche à Paris

Cette aube comme le foutre de l’absence

NOUS SOMMES ABSENTS, MESSIEURS!

L’amour toujours l’amour Ah!

cet amour malade

Comme une drogue dont on ne peut se dédroguer

Comme une drogue à laquelle je me soumets

Je suis un trafiquant d’amour…

Des armes, comme un sourire de l’autre côté de la tête

Comme une façon de désarmer

Comme un chien qui vous aime

Des armes qui vous lèchent, qui vous sortent, qui vous bercent

Des armes pour inquiéter l’inquiétude

Et puis le Code de la peur à distribuer

A tous ceux qui habitent avec la peur ou que la peur habite

Art.

l J’ai peur

Art.

2 J’ai peur

Art.

3 J’ai peur

Art.

4 Où sont les toilettes?

Des armes, comme une esthétique de la solitude

Quand on est seul et armé on n’est plus seul

Quand on est seul et désarmé on fait une demande pour être CRS

L’amour toujours l’amour Ah cet amour serein

Cet amour qui vous monte à la bouche comme une grenade

Qu’on ferait bien éclater dans quelque ventre passant

Dans quelque ventre curieux, oisif, en mal d’amour

Des armes, comme un planning de la résurrection

Et quant aux armes blanches, on pourrait les teinter de rouge

Dans une teinture particulière et à la portée de toute portée

Nous d’une autre trempée et d’une singulière extase

Nous de l'Épique et de la Déraison

Nous de l’autre côté de la terre et des phrases

O ma sœur la Violence O ma sœur de Raison

Au quartier des terreurs des enfants se sont mis

A brouter des étoiles

La Voie Lactée s’amidonnait dedans leurs toiles

Et la carte du ciel dans ce quartier de France

Indiquait aux passants la route à ne pas suivre

II brumait dans le ciel des paroles de givre

C'était d’un cinéma nouveau et d’une danse

Qu’on ne dansait plus avant longtemps.

Nanterre

Se prenait pour Paris et le tour de la terre

Se faisait sur lin signe, une pensée de fièvre

Un désir de troubler les fleurs et les manières

Une particulière oraison, un.

sourire

À mettre les pavés à hauteur d’un empire

Le sable des pavés n’a pas la mer à boire

Ça sent la marée calme dans les amphis troublés

Des portés de secours sont ouvertes là-bas

II suffit de pousser un peu plus, rien qu’un geste…

Ми іншої вдачі й незвичайного екстазу

Ми Епосу та Нерозуму

Ми підробляємо роки, ми забороняємо дівчат

Ми по той бік землі і фрази

Ми поля, ми дороги, ми шикарні публічні будинки

О моя сестро насильство, ми твої діти

Бруківка перевертається і штовхається

Я відчуваю, що демократія змушує мене червоніти

На зворотному боці серце і нутрощі

Під цим я маю на увазі мої травневі кишки

Я НАКАЗУЮ ВАМ БУТИ КОРОТКИМ ТА СПІЛЬНИМ

У мене є коротке відчуття тих, хто збирається померти

І я ніколи не помру, якщо тільки

Я знаю вбивць, у яких немає жертви

Хто йде в чергу, щоб побачити на екрані кров

І ця об'єктивна плівка та плівка на місці

Будь ласка, не плач

Сльози - це вино дурнів

Я більше не плачу

І я говорю це дуже голосно, дуже ніжно й невимушено;

Розбийте їх пакетом, який вони носять на своїх кеглях!

Маркс був «хіпі»

Не так, як у сімнадцять, біля шафки

У цій млявій червоній Росії

…І ніхто ніколи не претендував на цього бородатого сталінградця…

Коли бачу сталініста, пересідаю на Сталінград

Я знаю вбивць, які володіють лезом

І які красиві, як ідіоти, що йдуть голосувати

Убиті вбивці та їхні шляхи

Ніколи не хотіти вмирати, як комунари

Мої брати

І я кажу це вголос: ми повинні КОНСТИТУЦІЮВАТИ сперму

І носити дискомфорт, вшитий під шкіру

До того ж тим буржуям, які дозволяють собі насолоджуватися!

Я НАКАЗУЮ ВАМ БУТИ КОРОТКИМ І КАРТЕЗІАНСЬКИМ

Я знаю коричневі чари, що згортаються кров’ю

І хто дряпає, як чешуть рану

Це трохи оживляє вас червоним, схоже

Почесного легіону, якому ми б пробачили

О сестро моя Насильство Ой сестро моя втома

О ти, молода і прекрасна, заплутавшись у своїх книгах

Треба займатися коханням, як на навчання

А потім вийти на вулицю

Ви повинні займатися коханням, ніби ви робите злочин

О моя сестро, насильство, твої діти аналізують себе

А з Гватемали надходять духи

Кров і гватемальці збираються аналізувати самі

У потоках крові тече, як вершки

Вершки висхідної революції

О моя сестро Насильство О квітко букана

Він шумить, щоб зустрічатися з усіма вуайєристами

І шум, який показує це, дає вам колір

Щоб заблокувати ваш погляд на час і час

Я знаю поцілунки, що віють на північ з Африки

Світ короткий, малюк, треба кийок помацати

На кол, на вулицю, але відчувайте цей порядок

Цього нового порядку, де проростає безлад

Красиве безладдя гладкопузих головорізів

Підійди сюди ненадовго, хлопче, дозволь мені ввести тебе...

З мого зерна кохання...

Це розбухне в тобі, як печаль

На світ напало стільки морд

В собачий Париж я йду зі світлою душею

О сестро моя Насильство Ой сестро моя втома

О ти, молода і прекрасна, заплутавшись у своїх чарах

Треба займатися коханням, як на навчання

Очі на сади, де цвіте зброя

Зброя, як естетика самотності

Зброя, як зловісна англійська композиція

ЩО ВИ МАЄТЕ НА МОЖІ, ПИСТОЛЕТА?

Я відчуваю, що ми йдемо

Потяги, повні браунінгів, берет і чорних квітів

І флористи готують кровопролиття

Для новин colortv

Кров підсилює все, що добре

Кров вигідна в техніколорінг

І я покажу тобі зелену кров, коли дійде допит

Я знаю квіти любові, що опіняють пшеницю

І хто готує тобі хліб, який ти їси на колінах

Хліб із живої плоті, який хочеться

Як люблять дитину, яка приховує свої активи

І хто їх трохи торкається, як зброю гладить

Один палець на спусковому гачку, а решта — на бухті

І нехай тоді ваша пармська фіалка стане райдужною

Лілове дитя мого мовчання і мого закону

Зброя, як хліб на дошці естетичний

Холодна зброя, як біла зоря в Парижі

Цей світанок, як сперма відсутності

МИ ВІДСУТНІ, ПАНОВЕ!

Любов завжди любов Ах!

це хворе кохання

Як наркотик, від якого не можна позбутися

Як наркотик, якому я підкоряюся

Я торговець коханням...

Зброя, як посмішка з іншого боку голови

Як спосіб роззброєння

Як пес, який любить тебе

Зброя, яка вас облизує, яка виймає вас, яка вас розгойдує

Зброя для занепокоєння

А потім поширювати код страху

Усім, хто живе зі страхом або кому живе страх

ст.

l Я боюся

ст.

2 Мені страшно

ст.

3 Мені страшно

ст.

4 Де знаходяться туалети?

Зброя, як естетика самотності

Коли ми одні та озброєні, ми більше не самотні

Коли ми одні та роззброєні, ми подаємо заявку на CRS

Любов завжди любов Ах ця безтурботна любов

Це кохання, що йде до рота, як граната

Щоб ми зробили лоп у якомусь мимобіжному череві

У якомусь цікавому, бездіяльному, закоханому череві

Зброя, як план воскресіння

А щодо холодної зброї, ми могли б відтінити її в червоний колір

У спеціальному барвнику та в межах досяжності

Ми іншої вдачі й незвичайного екстазу

Ми Епосу та Нерозуму

Ми по той бік землі і фрази

О моя сестро Насильство О моя сестро Розум

В районі жахів поставили себе діти

Пасеться на зірках

Чумацький Шлях дивився в їхніх мережах

І карта неба в цьому районі Франції

Вказує перехожим дорогу, якою не слід йти

Він туман в небі слова морозу

Це було нове кіно і танці

Що ми довго не будемо танцювати.

Нантер

Взяв себе за Париж і по всьому світу

Був на порозі, думав про лихоманку

Бажання турбувати квіти та манери

Окрема молитва, одна.

усмішка

Покласти бруківку на вершині імперії

Піску бруківки нема моря, щоб напитися

Пахне тихою хвилею в розбурханих аудиторіях

Там відкриті лінії порятунку

Просто натисніть ще трохи, просто жест...