La solitude - Léo Ferré

Je suis d’un autre pays que le vôtre, d’un autre quartier, d’une autre solitude.

Je m’invente aujourd’hui des chemins de traverse.

Je ne suis plus de chez vous.

J’attends des mutants.

Biologiquement je m’arrange avec l’idée que je me fais

de la biologie: je pisse, j'éjacule, je pleure.

Il est de toute première

instance que nous façonnions nos idées comme s’il s’agissait d’objets

manufacturés.

Je suis prêt à vous procurer les moules.

Mais…

La solitude…

Les moules sont d’une texture nouvelle, je vous avertis.

Ils ont été coulés demain matin.

Si vous n’avez pas dès ce jour,

le sentiment relatif de votre durée, il est inutile de vous transmettre,

il est inutile de regarder devant vous car devant c’est derrière,

la nuit c’est le jour.

Et…

La solitude…

Il est de toute première instance que les laveries automatiques,

au coin des rues, soient aussi imperturbables que les feux d’arrêt ou de voie

libre.

Les flics du détersif vous indiqueront la case où il vous sera loisible

de laver ce que vous croyez être votre conscience et qui n’est qu’une

dépendance de l’ordinateur neurophile qui vous sert de cerveau.

Et pourtant…

La solitude…

Le désespoir est une forme supérieure de la critique.

Pour le moment,

nous l’appellerons «bonheur», les mots que vous employez n'étant plus «les mots"mais une sorte de conduit à travers lesquels les analphabètes se font

bonne conscience.

Mais…

La solitude…

Le Code civil nous en parlerons plus tard.

Pour le moment, je voudrais codifier

l’incodifiable.

Je voudrais mesurer vos danaïdes démocraties.

Je voudrais m’insérer dans le vide absolu et devenir le non-dit, le non-avenu,

le non-vierge par manque de lucidité.

La lucidité se tient dans mon froc.

Я з іншої країни, ніж ваша, з іншого району, з іншої самотності.

Сьогодні я винаходжу перехрестя.

Я більше не з тобою.

Чекаю мутантів.

Біологічно я маю справу з ідеєю, яка у мене є

біологія: писую, хлюпаю, плачу.

Це дуже перше

Наприклад, ми формуємо свої ідеї так, ніби вони є предметами

виготовлено.

Я готовий принести вам форми.

Але…

Самотність...

Попереджаю, мідії нової текстури.

Завтра вранці їх потопили.

Якщо ти цього дня не зробив,

відносне відчуття вашої тривалості, вам не потрібно передавати,

марно дивитися перед собою, бо попереду позаду,

ніч є день.

І…

Самотність...

Це, в першу чергу, пральні,

на поворотах вулиць будьте так само байдужими, як ліхтар зупинки або проїжджої частини

безкоштовно.

Поліцейські з пральних засобів покажуть вам місце, де ви можете

щоб змити те, що, на вашу думку, є вашою совістю і що є лише a

залежність від нейрофільного комп’ютера, який служить вашим мозком.

І все ж...

Самотність...

Відчай — це вища форма критики.

В даний час,

ми назвемо це «щастя», слова, які ви використовуєте, більше не є «словами», а є свого роду каналом, через який неписьменні роблять себе

чиста совість.

Але…

Самотність...

Цивільний кодекс ми поговоримо пізніше.

Наразі я хотів би кодифікувати

некодіфікований.

Я хотів би виміряти ваші данаїдні демократії.

Я хотів би вставити себе в абсолютну порожнечу і стати несказаним, порожнечею,

недіва через відсутність ясності.

Ясність лежить у моїх штанях.