La poésie - Léo Ferré

J’ai du savon qui lave

Les péchés capitaux

Un stylo-bille qui grave

Le goût d’un apéro

Un soutien-gorge à piles

Qui ne s’allume qu’aux beaux yeux

Un dentifrice habile

A blanchir les aveux

Un buvard facétieux

Qui sèche les chagrins

Un oeil pour lire à deux

Quand le jour s’est éteint

Un violon capital

Voilé de Chambertin

A faire sonner le mal

Plus fort que le tocsin

Si ça ne va pas

Tu peux toujours aller la voir

Tu demanderas

La Poésie

On t’ouvrira

Même si elle n’est pas là

D’ailleurs elle n’est pas là

Mais dans la tête d’un fou

Ou bien chez des voyous

Habillés de chagrin

Qui vont par les chemins

Chercher leur bonne amie

La Poésie

J’ai des bas pour boiteuse

A faire boiter l’ennui

Et des parfums de gueuse

A remplir tout Paris

Des pendules à marquer

Le temps d’un beau silence

Des lassos à lacer

Les garces de la chance

Des machines à souffler

Le vert de l’espérance

Et des vignes à chanter

Les messes de la démence

Des oiseaux-transistors

Qui chantent sur la neige

Garantis plaqués-or

Plaqués par le solfège

Si ça ne va pas

Tu peux toujours aller la voir

Tu demanderas

La Poésie

On t’ouvrira

Même si elle n’est pas là

D’ailleurs elle n’est pas là

Mais dans la tête d’un fou

Qui se prend pour un hibou

A regarder la nuit

Habillée de souris

Comme sa bonne amie

La Poésie

J’ai du cirage blond

Quand les blés vont blêmir

De la glace à façon

Pour glacer les soupirs

Des lèvres pour baiser

Les aubes dévêtues

Quand le givre est passé

Avec ses doigts pointus

J’ai tant d’azur dans l'âme

Qu’on n’y voit que du bleu

Quand le rouge m’enflamme

C’est moi qui suis le feu

J’ai la blancheur du cygne

A blanchir tout Saint-Cyr

Et sur un de mes signes

On meurt pour le plaisir

Si ça ne va pas

Tu peux toujours aller la voir

Tu demanderas

La Poésie

On t’ouvrira

Des fois qu’elle serait là

Elle te recevrait même pas

Elle n’est là pour personne

Elle n’aime pas qu’on la sonne

C’est pas une domestique

Elle sait bouffer des briques

Mais quand elle veut, Elle crie

LA POÉSIE!

У мене є мило, яке миє

Смертні гріхи

Кулькова ручка, яка гравірує

Смак аперитиву

Бюстгальтер на батарейках

Яка тільки світиться гарними очима

Вміла зубна паста

Щоб відбілити зізнання

Жестокий промок

Хто сушить печалі

Одне око для спільного читання

Коли день минув

Капітальна скрипка

Вуаль Шамбертена

Видавати злий звук

Голосніше, ніж токсин

Якщо це не так

Ви завжди можете сходити до неї

ви запитаєте

Поезія

Ми відкриємо вас

Хоча її там немає

До того ж її тут немає

Але в голові божевільного

Або до бандитів

Одягнений у печаль

які йдуть дорогою

Шукають свого хорошого друга

Поезія

У мене є панчохи для кульгавих

Щоб відкинути нудьгу

І запахи жебраків

Щоб заповнити весь Париж

Маятники для розмітки

Час прекрасної тиші

Ласо до мережива

Щасливі суки

видувні машини

Зелень надії

І лози співати

Маси божевілля

Транзисторні птахи

Хто співає на снігу

Гарантовано позолочений

Покритий теорією музики

Якщо це не так

Ви завжди можете сходити до неї

ви запитаєте

Поезія

Ми відкриємо вас

Хоча її там немає

До того ж її тут немає

Але в голові божевільного

Хто думає, що він сова

Спостерігати вночі

Одягнені в мишей

Як і її хороший друг

Поезія

У мене білий крем для взуття

Коли пшениця поблідне

Морозиво на замовлення

Щоб заморозити зітхання

губи цілувати

Роздягнуті зорі

Коли пройдуть морози

Її гострими пальцями

У мене в душі стільки лазурі

Все, що ви бачите, це блакитний

Коли мене запалює червоний

Я - вогонь

Я маю білизну лебедя

Щоб відмити весь Сен-Сір

І за одним із моїх знаків

Ми вмираємо заради розваги

Якщо це не так

Ви завжди можете сходити до неї

ви запитаєте

Поезія

Ми відкриємо вас

Коли б вона була там

Вона навіть не прийме тебе

Її немає ні для кого

Вона не любить, коли її кільця

Вона не покоївка

Вона вміє їсти цеглу

Але коли вона хоче, вона кричить

ПОЕЗІЯ!