La Lettre - Léo Ferré

Ton ombre est l, sur ma table, et je ne saurais te dire

Comment le soleil factice des lampes s’en arrange

Je sais que tu es l, que tu ne m’as jamais quitt, jamais

Je t’ai dans moi, au profond, dans le sang, et tu cours dans mes veines

Tu passes dans mon cњur et tu te purifies dans mes poumons

Je t’aime, je te bois, je te vis, je t’envulve et c’est bien

Je t’apporte, ce soir, mon enfant de longtemps

Celui que je me suis fait, tout seul

Qui me ressemble, qui te ressemble

Qui sort de ton ventre, de ton ventre qui est dans ma tte

Tu es la sњur, la fille, la compagne et la poule de ce Dieu tout brlant

Qui claire nos nuits depuis que nous faisons nos nuits

Je t’aime, je t’aime

Il me semble qu’on m’a tir de toi et qu’on t’a sortie de moi

Quand tu parles, je m’enchante, quand je chante, je te parle

Nous venons d’ailleurs, tous les deux.

Personne ne le sait

Quand je mourrai, tu ne pourras plus vivre que dans l’alarme

Tu n’auras plus un moment toi

Tu seras mienne, par-del le chemin qui nous sparera

Et je t’appellerai, et tu viendras, si tu mourais, tu m’appellerais

Je suis la vie pour toi, et la peine, et la joie, et la Mort

Je meurs dans toi, et nos morts rassembles feront

Une nouvelle vie, unique, comme si deux toiles se rencontraient

Comme si elles devaient le faire de toute ternit

Comme si elles se collaient pour jouir jamais

Ce que tu fais, c’est bien, puisque tu m’aimes

Ce que je fais, c’est bien, puisque je t’aime

ce jour, cette heure, toujours, mon amour, mon amour…

Твоя тінь там, на моєму столі, і я не можу тобі сказати

Як це вправляє фальшиве сонце ламп

Я знаю, що ти тут, ніколи не залишав мене, ніколи

Я маю тебе в собі, глибоко в моїй крові, і ти течеш по моїх венах

Ти проходиш через моє серце і очищаєшся в моїх легенях

Я люблю тебе, я п'ю тебе, я живу тобою, я трахаю тебе, і це добре

Я приношу тобі сьогодні ввечері моє дитя давно

Той, який я зробив сам, зовсім один

Хто схожий на мене, хто на тебе

Виходить з твого живота, з твого живота, що в моїй голові

Ти сестра, дочка, супутниця і квочка цього всепалючого Бога

Хто освітлює наші ночі, оскільки ми проводимо наші ночі

я люблю тебе я люблю тебе

Мені здається, що мене у вас забрали, а вас забрали з мене

Коли ти говориш, мені приємно, коли я співаю, я розмовляю з тобою

Ми обидва родом звідкись.

Ніхто не знає

Коли я помру, ти можеш жити лише в тривозі

У вас не буде ні хвилини

Ти будеш моєю, поза дорогою, що розлучить нас

І я тобі подзвоню, а ти прийдеш, якби ти помер, ти б мені подзвонив

Я тобі життя, і печаль, і радість, і смерть

Я вмираю в тобі, і наші мертві разом будуть

Нове життя, неповторне, ніби зустрічаються два полотна

Наче вони повинні були це робити вічно

Наче вони тримаються разом, щоб ніколи не закінчити

Те, що ти робиш, добре, оскільки ти мене любиш

Те, що я роблю, добре, бо я люблю тебе

цей день, ця година, завжди, моя любов, моя любов...