L'adieu (mon passé) - Léo Ferré

J’ai dans la tête un vieux banjo

De mil neuf cent vingt-cinq

Un vieux banjo qui s’grattait l’dos

En regardant Chaplin

Dans un cinoche

Où y avait d’la brebis

Qui s’effiloche

Dans les fouilles à sam’di

Ce banjo-là donnait le la

De mil neuf cent vingt-cinq

Mais ce la-là n'était plus là

Y avait même plus Chaplin

Dans l’vieux ciné

Où j’suis r’passé

Comme les souv’nirs

Qui veulent rien dire

Comme disait rien

L’ciné muet

Qu’est comme les chiens

Mais qui causait

Monsieur mon passé

Voulez-vous passer?

J’ai comme une envie

D’oublier ma vie

Si j’avais à faire

Ma vie à l’envers

C’est vous, mon passé

Qui m’verriez passer

J’ai dans la tête un vieux guignol

De mil neuf cent vingt-cinq

Un vieux guignol où pour deux sols

On jouait des tas d’machins

Dans un trucmuche

Où y avait pas d’vertu

Et d’la paluche

En voilà, en veux-tu

Ce vieux guignol où, ma parole

En mil neuf cent vingt-cinq

On f’sait joujou à l’entresol

Histoire de prendre du grain

A disparu

Au fond d’ma rue

Comme disparaît

Tout mon passé

Comme passent hélas

Les vieilles passions

Pour faire la place

A ma chanson

Monsieur mon passé

Laissez-moi passer

J’ai comme un rencard

Qui me rend bizarre

Comme les gens pressés

Qui n’veulent pas causer

Pour pas faire d’histoire

On chang’ra d’trottoir

J’ai dans la tête un je n’sais plus

De mil neuf cent vingt-cinq

Un je n’sais plus qui continue

A faire tourner l’moulin

Dans l’bric à brac

Où s’fabriquent les idées

Qui font des couacs

Chaque fois qu’on veut s’rapp’ler

У мене в голові старе банджо

З дев'ятнадцяти двадцяти п'яти

Старий банджо чухає спину

Дивлячись на Чапліна

У cinoche

Де була вівця

Хто труться

На розкопках у суботу

Цей банджо задав тон

З дев'ятнадцяти двадцяти п'яти

Але той зник

Навіть Чапліна більше не було

У старому кінотеатрі

куди я пішов

Як спогади

які нічого не значать

Як нічого не сказав

Німе кіно

які собаки

Але хто був причиною

Пане моє минуле

Хочеш пройти?

У мене є бажання

Щоб забути своє життя

Якби я повинен був зробити

Моє життя з ніг на голову

Це ти, моє минуле

Хто б побачив, як я проходжу

У мене в голові стара лялька

З дев'ятнадцяти двадцяти п'яти

Стара лялькова де на два поверхи

Ми грали у багато чого

У речі

Де не було чесноти

І лапа

Ось так

Та стара маріонетка де, слово моє

У тисяча дев'ятсот двадцять п'ятому

Ми вміємо грати на антресолі

Історія прийому зерна

Зникла

На моїй вулиці

Як зникає

Усе моє минуле

Як передати нажаль

старі пристрасті

Щоб звільнити місце

На мою пісню

Пане моє минуле

Дай мені пройти

Мені подобається побачення

це робить мене дивним

як люди, що поспішають

Хто не хоче викликати

Щоб не творити історію

Змінимо тротуар

У мене в голові таке, що я більше не знаю

З дев'ятнадцяти двадцяти п'яти

А я не знаю, хто продовжує

Прядити млин

У несподіванках

Де народжуються ідеї

Хто шумить

Кожен раз ми хочемо згадати