Harmonie du soir (Les fleurs du mal) - Léo Ferré

Voici venir les temps où vibrant sur sa tige

Chaque fleur s'évapore ainsi qu’un encensoir;

Les sons et les parfums tournent dans l’air du soir;

Valse mélancolique et langoureux vertige !

Chaque fleur s'évapore ainsi qu’un encensoir;

Le violon frémit comme un coeur qu’on afflige;

Valse mélancolique et langoureux vertige !

Le ciel est triste et beau comme un grand reposoir

Le violon frémit comme un coeur qu’on afflige

Un coeur tendre, qui hait le néant vaste et noir !

Le ciel est triste et beau comme un grand reposoir;

Le soleil s’est noyé dans son sang qui se fige

Un coeur tendre, qui hait le néant vaste et noir

Du passé lumineux recueille tout vestige !

Le soleil s’est noyé dans son sang qui se fige…

Ton souvenir en moi luit comme un ostensoir !

Ось і настають моменти, коли вібрація на його ніжці

Кожна квітка випаровується, як кадило;

У вечірньому повітрі кружляють звуки й пахощі;

Меланхолійний вальс і томне запаморочення!

Кожна квітка випаровується, як кадило;

Скрипка здригається, як скорботне серце;

Меланхолійний вальс і томне запаморочення!

Небо сумне й прекрасне, як великий вівтар

Скрипка тремтить, як скорботне серце

Ніжне серце, яке ненавидить безмежне чорне ніщо!

Небо сумне й прекрасне, як великий вівтар;

Сонце потонуло в його застиглій крові

Ніжне серце, яке ненавидить величезне чорне ніщо

З сяючого минулого збирай усі залишки!

Сонце потонуло в його застиглій крові...

Твоя пам'ять в мені сяє, як монстранція!