Giorgina - Léo Ferré

Tu joues tu joues d' l’accordéon

Dans un bistrot qui n’a plus d' nom

Tell’ment les gens sont habitués à y danser

La comparsita

Que tu leur joues toutes les nuits

Pour un salair' qui fait pas d’bruit

Car ton métier c’est d' fair' danser

C’est d' fair' danser

Mister Giorgina

Que ton biniou brill' comm' le jour

Ou qu’il soit noir comm' les amours

Qui sur la piste vont chercher

De quoi rêver de quoi danser

La comparsita

Toi tu t’en fous car ton métier

C’est d' fair' danser mais pas d' penser

Fais ta série voilà ta vie

Voilà ta vie

Mister Giorgina

«Ta vie… ma vie… leur vie…»

Un jour t’auras les cheveux blancs

Ceux qui vienn’nt tard qui vienn’nt sûr'ment

Tu te r’touv’ras d’vant ton buffet

Pour y danser pour y danser

La comparsita

Que tu jouais dans un beuglant

Pour un salair' qu’a foutu l’camp

Les autr’s dansaient toi tu bouffais

Toi tu bouffais

Mister Giorgina

Alors avant qu’il n’soit trop tard

Planq’ton magot dans ton placard

Les fourmis c’est fait pour bosser

Quant aux cigal’s ell’s vont danser

La comparsita

Car la musiqu' foutu métier

Ca chante ça gueul' ça fait rêver

Et ça s’envol' comm' les paroles

Comm' les paroles

Mister Giorgina

«Ca s’envole?

Pas toujours…

…Née de tango inconnu …»

Toi les frangin’s qui vienn’nt guincher

Avant d’se fair' comparsiter

Tu les regarde (s) avec tes doigts

T’as l’oeil qui joue en Do en fa

La comparsita

Au fond ça toi tu t’en fous

T’as qu’un copain c’est ton biniou

Tu joues Schubert mais c’est plus cher

Mais c’est plus cher

Mister giorgina

Un piano c’est comm' l’horizon

Ca joue tout à l’horizontale

Toi ton piano et ses flonflons

Tu les fous à la verticale

Sur comparsita

Et dans la rue tes récitals

Des fois ça nous fait un peu mal

Avec ton Pleyel en sautoir

Yel-en-sautoir

Mister Giorgina

«Ca nous fait un peu mal… La Musique

Fini !

La Musique !

En l’an 2000 plus d’Musique !

Et pourtant c'était beau… jean Sébastien Bach, Tu connais ?»

Ви граєте ви граєте на акордеоні

У бістро, яке вже не має назви

Тож люди звикли там танцювати

La comparsita

Що ти граєш у них щовечора

За зарплату, яка не шумить

Тому що ваша робота – змусити людей танцювати

Це змусити людей танцювати

Містер Джорджина

Хай сяє твоя волинка, як день

Або що воно чорне, як кохання

Хто на стежці буде шукати

До чого сниться, що танцювати

La comparsita

Тобі байдуже, бо твоя робота

Це змусити людей танцювати, але не думати

Робіть своє шоу, ось ваше життя

Це твоє життя

Містер Джорджина

«Твоє життя... моє життя... їхнє життя...»

Одного разу у вас буде біле волосся

Ті, хто приходить пізно, хто приходить обов'язково

Ви опинитеся перед своїм буфетом

Танцювати там Танцювати там

La comparsita

Що ти грав у ревуна

За зарплату, яка до біса дістала

Інші танцювали, ти їв

Ви їли

Містер Джорджина

Тож поки не пізно

Заховайте своє гніздо в шафі

Мурахи змушені працювати

Щодо сигалок, то вони танцюватимуть

La comparsita

Тому що музика — проклята справа

Воно співає, кричить, змушує мріяти

І відлітає, як лірика

Як і лірика

Містер Джорджина

«Це літає?

Не завжди…

…Народжений невідомим танго…”

Ви, брати, які прийшли на гінчер

до того, як "з'явитися"

Ти дивишся на них пальцями

У вас є око, яке грає в C у F

La comparsita

В глибині душі тобі все одно

У тебе тільки один друг, це твій бініо

Ви граєте в Шуберта, але це дорожче

Але це дорожче

Містер Джорджина

Піаніно — як горизонт

Він відтворює все горизонтально

Ти твоє фортепіано і його рев

Ви робите їх вертикально

На comparsita

А на вулиці ваші концерти

Іноді нам це трохи боляче

З твоїм Плейелем у намисті

Єль-ан-Соуар

Містер Джорджина

«Нам трохи боляче… Музика

Готово!

Музика !

У 2000 році більше Музики!

І все ж це було прекрасно… Джон Себастьян Бах, ви знаєте?»