Frères humains, l'amour n'a pas d'âge - Léo Ferré

Frères humains, qui après nous vivez,

N’ayez les coeurs contre nous endurcis,

Car, si pitié de nous pauvres avez

Dieu en aura plus tôt de vous mercis.

Vous nous voyez ci-attachés, cinq, six

Quant à la chair, que trop avons nourrie

Elle est piéça dévorée et pourrie,

Et nous, les os, devenons cendre et poudre.

De notre mal personne ne s’en rit

Mais priez Dieu que tous nous veuille absoudre !

Si frères vous clamons, pas n’en devez

Avoir dédain, quoique fûmes occis

Par justice.

Toutefois, vous savez

Que tous hommes n’ont pas bon sens rassis.

Excusez-nous, puisque sommes transis

Envers le fils de la Vierge Marie

Que sa grâce ne soit pour nous tarie

Nous préservant de l’infernale foudre.

Nous sommes morts, âme ne nous harie

Mais priez Dieu que tous nous veuille absoudre !

La pluie nous a débués et lavés

Et le soleil desséchés et noircis.

Pies, corbeaux nous ont les yeux cavés

Et arraché la barbe et les sourcils.

Jamais nul temps nous ne sommes assis

Puis çà, puis là, comme le vent varie

A son plaisir sans cesser nous charrie

Plus becquetés d’oiseaux que dés à coudre.

Ne soyez donc de notre confrérie

Mais priez Dieu que tous nous veuille absoudre !

Frères humains, qui après nous vivez

N’ayez les coeurs contre nous endurcis

Car, si pitié de nous pauvres avez

Dieu en aura plus tôt de vous mercis.

Vous nous voyez ci-attachés, cinq, six

Quant à la chair, que trop avons nourrie

Elle est piéça dévorée et pourrie

Et nous, les os, devenons cendre et poudre.

De notre mal personne ne s’en rit

Mais priez Dieu que tous nous veuille absoudre !

Prince Jésus, qui sur tous a maîtrie

Garde qu’Enfer n’ait de nous seigneurie

A lui n’ayons que faire ni que soudre.

Hommes, ici n’a point de moquerie

Mais priez Dieu que tous nous veuille absoudre !

L’amour n’a pas d'âge et la mer étale

Là-bas sur la plage, non plus n’a pas d'âge

Les mots sont les mots toujours mal criés

Pourtant, il faut bien se servir des mots

Qu’on nous a laissés écrits sur la vie

Criés dans les cris, des amants lassés

L’amour n’a pas d'âge et la mer étale

Là-bas sur la plage, non plus n’a pas d'âge.

Людські брати, які живуть після нас,

Нехай ваші серця не будуть жорсткими проти нас,

Бо якщо пожаліє нас, бідних

Бог віддячить тобі швидше.

Ви бачите нас тут прикріпленими, п’ять, шість

Щодо м’яса, якого ми надто нагодували

Вона з'їдена і гнила,

А ми, кістки, стаємо попелом і прахом.

З нашого зла ніхто не сміється

Але моли Бога, щоб ми всі були прощені!

Якщо брати кричать до вас, ми не винні

Мати зневагу, хоча ми були вбиті

По справедливості.

Однак ви знаєте

Що не у всіх чоловіків застарілий здоровий глузд.

Вибачте, бо ми замерзли

Сину Діви Марії

Нехай його благодать не висохне для нас

Бережи нас від пекельної блискавки.

Ми мертві, душа нас не вітає

Але моли Бога, щоб ми всі були прощені!

Дощ розпітав і обмив нас

А сонце всохло й почорніло.

Сороки, ворони нам очі видовбали

І витягнув бороду і брови.

Ми ніколи не сидимо

То тут, то там, як вітер змінюється

За його бажанням не перестаючи нести нас

Більш дзьобатий птахами, ніж наперстками.

Не будьте з нашого братства

Але моли Бога, щоб ми всі були прощені!

Людські брати, які живуть після нас

Нехай ваші серця не будуть жорсткими проти нас

Бо якщо пожаліє нас, бідних

Бог віддячить тобі швидше.

Ви бачите нас тут прикріпленими, п’ять, шість

Щодо м’яса, якого ми надто нагодували

Вона з'їдена і гнила

А ми, кістки, стаємо попелом і прахом.

З нашого зла ніхто не сміється

Але моли Бога, щоб ми всі були прощені!

Князь Ісус, Який над усім володіє

Нехай пекло не панує над нами

До нього нам нічого ні робити, ні паяти.

Чоловіки, тут не глузування

Але моли Бога, щоб ми всі були прощені!

Любов не має віку, а море розливається

Там, внизу, на пляжі, жоден з них не старіє

Слова - це слова, які завжди погано викрикували

Але ми повинні добре використовувати слова

Щоб ми залишилися написано про життя

Кричали в криках, втомлені коханці

Любов не має віку, а море розливається

Там, на пляжі, жоден не старіє.