De toutes les couleurs - Léo Ferré

De toutes les couleurs

Du vert si tu préfères

Pour aller dans ta vie quand ta vie désespère

Pour t’enfuir loin du bruit quand le bruit exagère

Et qu’il met un champ d’ombre au bout de ton soleil

Quand les parfums jaloux de ton odeur profonde

S’arrangent pour lancer leurs signaux à la ronde

Et dire que les bois vertueux de l’automne

Sont priés de descendre et de faire l’aumône

De leur chagrin mis en pilule et en sommeil

De toutes les couleurs

Du bleu dans les discours

Et dans les super ciels qu’on voit du fond des cours

Avec des yeux super et quand on voit l’Amour

Lisser ses ailes d’ange et plier sous l’orage

Quand les gens dérangés par la moisson du rêve

S’inquiètent de savoir comment les idées lèvent

Et comment l’on pourrait peut-être leur couper

Les ailes et la vertu dans le bleu de l'été

Quand naissent les idées avec la fleur de l'âge

De toutes les couleurs

Du jaune à l'étalage

Et dans la déraison quand Vincent la partage

Quand la vitrine du malheur tourne la page

Comme tournent les sols devant la Vérité

Du jaune dans le vent quand le pollen peluche

A l’heure exacte et fait danser le rock aux ruches

Quand une abeille a mis son quartz à l’heure-miel

Quand le festin malin semble venir du ciel

Pour rire jaune enfin dans le supermarché

De toutes les couleurs

Du rouge où que tu ailles

Le rouge de l’Amour quand l’Amour s’encanaille

Au bord de la folie dans la soie ou la paille

Quand il ne reste d’un instant que l'éternel

Quand grimpe dans ton ventre une bête superbe

La bave aux dents et le reste comme une gerbe

Et qui s'épanouit comme de l’Autre monde

A raconter plus tard l'éternelle seconde

Qui rien finit jamais de couler dans le ciel

De toutes les couleurs

Du noir comme un habit

Du noir pour ton amour du noir pour tes amis

Avec un peu de rêve au bout en noir aussi

Et puis teindre du rouge au noir les thermidors

Quand Dieu boira le coup avec tous tes copains

Quand les Maîtres n’auront plus qu’un bout de sapin

Quand ils auront appris à se tenir debout

Avant de se coucher pour tirer quelques coups

Et sans doute les quat’cents coups avec la mort

З усіх кольорів

Зелений, якщо хочете

Увійти у твоє життя, коли твоє життя впадає у відчай

Щоб тікати від шуму, коли шум перебільшує

І ставить поле тіні на кінці твого сонця

Коли духи заздрять вашому глибокому запаху

Домовтеся кидати їхні сигнали

І кажуть, що доброчесні ліси осені

Просяться зійти і подати милостиню

З їхнього горя завалено й дрімає

З усіх кольорів

Синій у промовах

І в супернебі, яке ми бачимо з задньої сторони дворів

З супер очима і коли бачиш любов

Приглади її ангельські крила і зігни в бурі

Коли людей турбує омріяний урожай

Турбуватися про те, як виникають ідеї

І як ми могли їх обрізати

Крила і чеснота в блакиті літа

Коли ідеї народжуються в розквіті сил

З усіх кольорів

Жовток на дисплеї

І безпідставно, коли Вінсент ділиться цим

Коли вікно нещастя перегортає сторінку

Як ґрунт обертається перед Істиною

Жовтіє на вітрі, коли пилок розпушується

Вчасно і змусити вулики гойдатися

Коли бджола поставила свій кварц на мед годину

Коли розумне бенкет здається з неба

За жовтим сміхом нарешті в супермаркеті

З усіх кольорів

Червоний, куди б ти не пішов

Червоний колір Кохання, коли Кохання в нетрях

На межі божевілля в шовку чи соломі

Коли на мить залишилося лише вічне

Коли чудовий звір лізе у твій живіт

Слинка в зубах, а решта як сніп

І цвіте, як Потойбічний

Розповісти потім вічну секунду

Хто не перестає текти в небі

З усіх кольорів

Чорний, як костюм

Чорний для вашої любові чорний для ваших друзів

З трохи мрії на чорному кінці теж

А потім пофарбуйте термідори з червоного в чорний

Коли Бог п’є шот з усіма твоїми друзями

Коли у Майстра залишиться лише шматочок ялинки

Коли навчаться стояти

Перед сном зробити кілька кадрів

І без сумніву чотириста ударів смертю