Злодей и шапка - Король и Шут

Как-то некто на базар пришел,

К самой первой лавке подошел:

«Эй, продавец, ну-ка думай быстрей,

Какую выбрать одежду мне в лавке твоей.

Я по характеру злой, мое стремление — власть,

Во мне горячая кровь, во мне свирепая страсть.

Припев:

Я хочу, чтоб видя облик мой,

Все меня обходили стороной,

Чтобы сразу понимали, кто я в душе такой».

Торговец понял — дело непростое.

Что бы это предложить такое?

«Я б не хотел тебя, приятель, обидеть,

Но такого как ты, да лучше б вовсе не видеть.

Я, кажется, знаю, что тебе подойдет,

Твой горячий характер каждый сразу поймет».

Припев:

И старинный он сундук открыл,

Вынул шапку и проговорил:

«В свое время сам Великий Карл ее носил».

«То, что надо!»

— злодей заулыбался.

Новой шапкой очень восхищался,

Шел он домой, воображал и гордился,

Перед зеркалом в спальне он весь вечер крутился.

Но когда снял он шапку, с ним случилась беда —

Вместе с шапкой снялась и его голова.

Припев:

Я хочу, чтоб видя облик мой,

Все меня обходили стороной…

Якось хтось на Базар прийшов,

До найпершої крамниці підійшов:

«Гей, продавець, ну думай швидше,

Який вибрати одяг мені в лавці твоїй.

Я за характером злий, моє прагнення — влада,

У мене гаряча кров, у мене люта пристрасть.

Приспів:

Я хочу, щоб бачачи образ мій,

Всі мене обходили,

Щоб одразу розуміли, хто я в душі такий».

Торговець зрозумів — справа непроста.

Що це запропонувати таке?

«Я не хотів тебе, приятелю, образити,

Але такого як ти, так краще б зовсім не бачити.

Я, здається, знаю, що тобі підійде,

Твій гарячий характер кожен одразу зрозуміє».

Приспів:

І старовинний він скриньку відкрив,

Вийняв шапку і сказав:

«В свій час сам Великий Карл її носив».

"Те що треба!"

— лиходій посміхнувся.

Новою шапкою дуже захоплювався,

Ішов він додому, уявляв і пишався,

Перед дзеркалом у спальні він весь вечір крутився.

Але коли зняв він шапку, з ним трапилася біда —

Разом із шапкою знялася і його голова.

Приспів:

Я хочу, щоб бачачи образ мій,

Всі мене обходили...