Проклятый старый дом - Король и Шут

В заросшем парке

Стоит старинный дом:

Забиты окна,

И мрак царит извечно в нём.

Сказать я пытался:

"Чудовищ нет на Земле",

Но тут же раздался

Ужасный голос во мгле,

Голос во мгле...

"Мне больно видеть белый свет,

Мне лучше в полной темноте,

Я очень много-много лет

Мечтаю только о еде.

Мне слишком тесно взаперти,

И я мечтаю об одном:

Скорей свободу обрести,

Прогрызть свой ветхий старый дом,

Проклятый старый дом!"

Был дед да помер,

Слепой и жутко злой,

Никто не вспомнил

О нём с зимы холодной той.

Соседи не стали

Его тогда хоронить,

Лишь доски достали,

Решили заколотить

Дверь и окна...

"Мне больно видеть белый свет,

Мне лучше в полной темноте,

Я очень много-много лет

Мечтаю только о еде.

Мне слишком тесно взаперти,

И я мечтаю об одном:

Скорей свободу обрести,

Прогрызть свой ветхий старый дом,

Проклятый старый дом!"

И это место стороной

Обходит сельский люд,

И суеверные твердят:

"Там призраки живут".

У зарослому парку

Стоїть старовинний будинок:

Забиті вікна,

І морок панує споконвічно в ньому.

Сказати я намагався:

"Жахів немає на Землі",

Але тут же пролунав

Жахливий голос у темряві,

Голос у темряві...

"Мені боляче бачити біле світло,

Мені краще у повній темряві,

Я дуже багато років

Мрію лише про їжу.

Мені занадто тісно замкнено,

І я мрію про одне:

Швидше свободу знайти,

Прогризти свій старий будинок,

Проклятий старий будинок!

Був дід та помер,

Сліпий і моторошно злий,

Ніхто не згадав

Про нього із зими холодної тієї.

Сусіди не стали

Його тоді ховати,

Лише дошки дістали,

Вирішили забити

Двері та вікна...

"Мені боляче бачити біле світло,

Мені краще у повній темряві,

Я дуже багато років

Мрію лише про їжу.

Мені занадто тісно замкнено,

І я мрію про одне:

Швидше свободу знайти,

Прогризти свій старий будинок,

Проклятий старий будинок!

І це місце стороною

Обходить сільський народ,

І забобонні твердять:

"Там примари живуть".