Охотник - Король и Шут

Темнело за окном, наступала ночь.

За кухонным столом сидели мужики.

Весь вечер беспрерывно бил по крыше дождь,

И гром гремел ужасно где-то у реки.

Темнело за окном, наступала ночь.

За кухонным столом сидели мужики.

Весь вечер беспрерывно бил по крыше дождь,

И гром гремел ужасно где-то у реки.

А в доме шло веселье и гульба,

Ещё никто не знал, что в этот миг

Охотник Себастьян, что спал на чердаке,

Вдруг почернел лицом, стал дряхлый, как старик.

Охотник...

Охотник...

Охотник...

Охотник Себастьян.

Закончилась гроза и дождь прошёл,

На небе появилась полная луна.

И повалил во двор подвыпивший народ,

Смеются мужики, кричат, им не до сна.

Но вдруг из темноты раздался рёв,

Затем с петель слетела в доме дверь.

За шумною толпой

Бежал огромный страшный зверь.

Охотник...

Охотник...

Охотник...

Охотник Себастьян.

С зарёй запели петухи,

И хвойный лес зашелестел.

А в поле у реки

Лежало пять кровавых тел.

Проснувшись дома на полу,

Охотник в зеркало взглянул.

"О, как я сладко спал!"

-

Себе со смехом он сказал.

Охотник...

Охотник...

Охотник...

Охотник...

Охотник...

Охотник...

Охотник...

Охотник...

Темніло за вікном, наставала ніч.

За кухонним столом сиділи чоловіки.

Весь вечір безперервно бив по даху дощ,

І грім гримів жахливо десь біля річки.

Темніло за вікном, наставала ніч.

За кухонним столом сиділи чоловіки.

Весь вечір безперервно бив по даху дощ,

І грім гримів жахливо десь біля річки.

А в домі йшло веселощі і гуляння,

Ще ніхто не знав, що цієї миті

Мисливець Себастьян, що спав на горищі,

Раптом почорнів обличчям, став старий, як старий.

Мисливець...

Мисливець...

Мисливець...

Мисливець Себастьян.

Закінчилась гроза і дощ пройшов,

На небі з'явився повний місяць.

І повалив у двір напідпитку народ,

Сміються мужики, кричать, їм не до сну.

Але раптом з темряви пролунав рев,

Потім з петель злетіли в хаті двері.

За шумним натовпом

Біг величезний страшний звір.

Мисливець...

Мисливець...

Мисливець...

Мисливець Себастьян.

Із зорею заспівали півні,

І хвойний ліс зашелестів.

А в полі біля річки

Лежало п'ять кривавих тіл.

Прокинувшись удома на підлозі,

Мисливець у дзеркало глянув.

"О, як я солодко спав!"

-

Собі зі сміхом він сказав.

Мисливець...

Мисливець...

Мисливець...

Мисливець...

Мисливець...

Мисливець...

Мисливець...

Мисливець...