Ведьма и осёл - Король и Шут

В детстве цыганка мне одна предсказала будто я,

Если сильно полюблю, то любимого сгублю,

Что измены не прощу и жестоко отомщу:

Не специально, но со зла превращу его в осла.

Иа-иа-иа-иа-иа-иа-иа

Он очень милым парнем был, но зачем он изменил?

И тогда все началось, предсказание сбылось,

И внезапно над собой потеряла я контроль

И несчастный стал стонать, серой шерстью обрастать.

Иа-иа-иа-иа-иа-иа-иа

Ведьма я, эх, ведьма я,

Такая вот нелегкая судьба моя,

Силой я наделена,

Но на беду любовь моя обречена.

И мой любимый навсегда жить остался у меня.

И за мною по пятам он ходил и тут и там.

Замечала я порой, как страдает милый мой,

И жалела я осла - на лугу его пасла.

Иа-иа-иа-иа-иа-иа-иа

Я все хотела как-нибудь облик милого вернуть,

Я старалась, как могла, но ничем не помогла.

Он копытами стучал, по-ослиному кричал,

И хвостом своим вертел, человеком быть хотел...

Иа-иа-иа-иа-иа-иа-иа

Ведьма я, эх, ведьма я,

Такая вот нелегкая судьба моя,

Силой я наделена,

Но на беду любовь моя обречена.

Лишь понял он, что обречен до заката своих дней

Быть страдающим ослом под опекою моей,

И в итоге, наконец, он приблизил свой конец:

Что-то выпил, что-то съел, и бедняга околел.

Иа-иа-иа-иа-иа-иа-иа

Ведьма я, эх, ведьма я,

Такая вот нелегкая судьба моя,

Силой я наделена,

Но на беду любовь моя обречена.

Ведьма ты, эх, ведьма я,

Такая вот нелегкая судьба моя,

Силой я наделена,

Но на беду любовь моя обречена.

У дитинстві циганка мені одна передбачила ніби я,

Якщо сильно покохаю, то коханого загублю,

Що зради не пробачу і жорстоко помщуся:

Не спеціально, але зі зла перетворю його на осла.

Іа-іа-іа-іа-іа-іа-іа

Він був дуже милим хлопцем, але навіщо він зрадив?

І тоді все почалося, пророцтво збулося,

І раптом над собою я втратила контроль

І нещасний став стогнати, сірою шерстю обростати.

Іа-іа-іа-іа-іа-іа-іа

Відьма я, ех, відьма я,

Така ось нелегка доля моя,

Силою я наділена,

Але на біду кохання моє приречене.

І мій коханий назавжди жити лишився в мене.

І за мною по п'ятах він ходив і тут, і там.

Помічала я часом, як страждає милий,

І жаліла я осла - на лузі його пасла.

Іа-іа-іа-іа-іа-іа-іа

Я все хотіла якось вигляд милого повернути,

Я намагалася як могла, але нічим не допомогла.

Він копитами стукав, по-ослиному кричав,

І хвостом своїм крутив, людиною бути хотів...

Іа-іа-іа-іа-іа-іа-іа

Відьма я, ех, відьма я,

Така ось нелегка доля моя,

Силою я наділена,

Але на біду кохання моє приречене.

Лише зрозумів він, що приречений до заходу сонця своїх днів

Бути страждаючим ослом під моєю опікою,

І нарешті, він наблизив свій кінець:

Щось випив, щось з'їв, і бідолаха околів.

Іа-іа-іа-іа-іа-іа-іа

Відьма я, ех, відьма я,

Така ось нелегка доля моя,

Силою я наділена,

Але на біду кохання моє приречене.

Відьма ти, ех, відьма я,

Така ось нелегка доля моя,

Силою я наділена,

Але на біду кохання моє приречене.