Прыгну со скалы - Король и Шут

С головы сорвал ветер мой колпак,

Я хотел любви, но вышло всё не так,

Знаю я ничего в жизни не вернуть

И теперь у меня один лишь только путь...

Разбежавшись, прыгну со скалы,

Вот я был и вот меня не стало,

И когда об этом вдруг узнаешь ты,

Тогда поймешь, кого ты потеряла.

Быть таким, как все с детства не умел

Видимо такой в жизни мой удел,

А она, да что она?

Вечно мне лгала

И меня никогда понять бы не смогла.

Разбежавшись, прыгну со скалы,

Вот я был и вот меня не стало,

И когда об этом вдруг узнаешь ты,

Тогда поймешь, кого ты потеряла.

Гордо скину плащ, в даль направлю взор,

Может она ждет?

Вряд ли... Это вздор,

И издав дикий крик, камнем брошусь вниз

Это моей жизни заключительный каприз...

Разбежавшись, прыгну со скалы,

Вот я был и вот меня не стало,

И тогда себя возненавидишь ты,

Лишь осознав, кого ты потеряла,

Кого ты потеряла, кого ты потеряла.

З голови зірвав вітер мій ковпак,

Я хотів кохання, але вийшло все не так,

Знаю я нічого в житті не повернути

І тепер у мене один тільки шлях...

Розбігшись, стрибну зі скелі,

Ось я був і ось мене не стало,

І коли про це раптом дізнаєшся ти,

Тоді зрозумієш, кого ти втратила.

Бути таким, як усі з дитинства не вмів

Мабуть такий у житті мій спадок,

А вона, та що вона?

Вічно мені брехала

І мене ніколи б зрозуміти не змогла.

Розбігшись, стрибну зі скелі,

Ось я був і ось мене не стало,

І коли про це раптом дізнаєшся ти,

Тоді зрозумієш, кого ти втратила.

Гордо скину плащ, в далечінь спрямую погляд,

Може вона чекає?

Навряд чи... Це дурниця,

І видавши дикий крик, каменем кинуся вниз

Це моє життя заключна примха...

Розбігшись, стрибну зі скелі,

Ось я був і ось мене не стало,

І тоді себе зненавидиш ти,

Лише усвідомивши, кого ти втратила,

Кого ти втратила, кого втратила.