Камнем по голове - Король и Шут

В провинциальном городке

Был праздник, музыка звучала,

Но вот в ликующей толпе

Возник зловещий лик бродяги...

Он шёл, как будто бы один,

Толпа его не замечала.

И как-то странно на него

Смотрели местные собаки...

В чёрном цилиндре, в наряде старинном,

В город на праздник путник очень спешил.

По горам пробирался и улыбался,

Но камень сорвался в пропасть с горных вершин...

Был грязный плащ на нём одет,

Цилиндр чёрный смят в гармошку,

Себе под ноги он глядел,

А в кулаке сжимал он маску.

Но кто-то крикнул вдруг: "Привет!

Повеселился б ты немножко.

В такой весёлый светлый день

Как можно быть таким несчастным?"

В чёрном цилиндре, в наряде старинном,

В город на праздник путник очень спешил.

По горам пробирался и улыбался,

Но камень сорвался в пропасть с горных вершин...

И проходимец поднял взгляд,

И злобным голосом ответил:

"Я всех замучить был бы рад

И от того я так невесел.

Я в маске рыжей обезьяны

На праздник к вам попасть мечтал,

Когда б не камень окаянный,

Что мне на голову упал!

В чёрном цилиндре, в наряде старинном,

В город на праздник путник очень спешил.

По горам пробирался и улыбался,

Но камень сорвался в пропасть с горных вершин...

У провінційному містечку

Було свято, музика звучала,

Але ось у радісному натовпі

Виникло зловісне обличчя бродяги...

Він йшов, ніби один,

Натовп його не помічав.

І якось дивно на нього

Дивилися місцеві собаки.

У чорному циліндрі, у старовинному вбранні,

У місто на свято мандрівник дуже поспішав.

Горами пробирався і посміхався,

Але камінь зірвався у прірву з гірських вершин...

Був брудний плащ на ньому одягнений,

Циліндр чорний зім'ятий у гармошку,

Собі під ноги він дивився,

А в кулаку він стискав маску.

Але хтось крикнув раптом: “Привіт!

Повеселився б ти трохи.

У такий веселий світлий день

Як можна бути таким нещасним?

У чорному циліндрі, у старовинному вбранні,

У місто на свято мандрівник дуже поспішав.

Горами пробирався і посміхався,

Але камінь зірвався у прірву з гірських вершин...

І пройдисвіт підняв погляд,

І злісним голосом відповів:

"Я всіх закатувати був би радий

І від того я такий невеселий.

Я в масці рудої мавпи

На свято до вас потрапити мріяв,

Коли б не камінь окаянний,

Що мені на голову впав!

У чорному циліндрі, у старовинному вбранні,

У місто на свято мандрівник дуже поспішав.

Горами пробирався і посміхався,

Але камінь зірвався у прірву з гірських вершин...