Воспоминания о былой любви - Король и Шут

Дремлет за горой, мрачный замок мой.

Душу мучает порой, царящий в нем покой.

Я твоих фантазий страждущий герой,

А любви моей живой все образы со мной.

Я часто вижу страх в смотрящих на меня глазах.

Им суждено уснуть в моих стенах,

Застыть в моих мирах.

Но сердце от любви горит, моя душа болит.

И восковых фигур прекрасен вид -

Покой везде царит!

Я их приводил в свой прекрасный дом.

Их вином поил и развлекались мы потом.

Иногда у них легкий был испуг,

От прикосновений к нежной шее крепких рук.

Я часто вижу страх в смотрящих на меня глазах.

Им суждено уснуть в моих стенах,

Застыть в моих мирах.

Но сердце от любви горит, моя душа болит.

И восковых фигур прекрасен вид -

Покой везде царит!

Вот несет одна мне свои цветы,

Вот стоит другая, погруженная в мечты.

Я пытался их до смерти рассмешить,

Но пришлось, как в старой сказке, просто задушить!

Я часто вижу страх в смотрящих на меня глазах.

Им суждено уснуть в моих стенах,

Застыть в моих мирах.

Но сердце от любви горит, моя душа болит.

И восковых фигур прекрасен вид -

Покой везде царит!

Дрімає за горою, похмурий замок мій.

Душу мучить часом, що панує в ньому спокій.

Я твоїх фантазій стражденний герой,

А кохання моєї живе всі образи зі мною.

Я часто бачу страх у очах, що дивляться на мене.

Їм судилося заснути в моїх стінах,

Застигнути у моїх світах.

Але серце від кохання горить, моя душа болить.

І воскових фігур чудовий вигляд.

Спокій скрізь панує!

Я їх приводив у свій чудовий будинок.

Їх вином напував і розважалися ми згодом.

Іноді у них легкий був переляк,

Від дотиків до ніжної шиї міцних рук.

Я часто бачу страх у очах, що дивляться на мене.

Їм судилося заснути в моїх стінах,

Застигнути у моїх світах.

Але серце від кохання горить, моя душа болить.

І воскових фігур чудовий вигляд.

Спокій скрізь панує!

Ось несе одна мені свої квіти,

Ось стоїть інша, занурена у мрії.

Я намагався їх до смерті розсмішити,

Але довелося, як у старій казці, просто задушити!

Я часто бачу страх у очах, що дивляться на мене.

Їм судилося заснути в моїх стінах,

Застигнути у моїх світах.

Але серце від кохання горить, моя душа болить.

І воскових фігур чудовий вигляд.

Спокій скрізь панує!