Мёртвый анархист - Король и Шут

Ослепший старый маг ночью по лесу бродил.

На кладбище разлил он волшебный эликсир.

И лишь проговорил: Что ж я старый натворил?

Трупы оживали — землю разрывали,

Всюду выползали дико бушевали

Глотки драли, все вокруг ломали,

Рвали свою плоть.

Это место люди не любили,

Потому что здесь гадов хоронили.

Все они водку пили,

Проклятыми были.

Среди ублюдков шел артист,

В кожаном плаще — мертвый анархист.

Крикнул он Хой!, челюсть долой.

Трупов вел он за собой.

Бешено в деревню мертвые ворвались,

В свете фонарей рожи показались.

Дрались и по полной отрывались,

Шли дома громить.

Взяли люди топоры и вилы —

Мертвецов загнать в свои могилы.

Но на это не хватило силы —

Трупов не убить!

Среди ублюдков шел артист,

В кожаном плаще — мертвый анархист.

Крикнул он Хой!, челюсть долой.

Трупов вел он за собой.

Был на руке застывший fuck,

Из кармана торчал пиратский флаг.

Зомби всю ночь кричали: Хой!

Мы анархисты — народ не злой!

Что за наважденье без предупрежденья,

На отрока напали, сильно напугали,

Смеялись и толкались, парнишку заставляли

Пого танцевать.

Что есть мочи женщины визжали

И крестьяне в панике бежали.

Трупы дохли, снова оживали,

Ржали людям вслед.

Среди ублюдков шел артист,

В кожаном плаще — мертвый анархист.

Крикнул он Хой!, челюсть долой.

Трупов вел он за собой.

Был на руке застывший fuck,

Из кармана торчал пиратский флаг.

Зомби всю ночь кричали: Хой!

Мы анархисты — народ не злой!

В жизни артист веселым был

И нажраться он всегда любил.

Утро крестьянам помогло —

Солнце трупы за полчаса сожгло.

Но в тишине ночной

В подвале кто-то рявкнул:

Хой!

Осліплий старий маг уночі лісом тинявся.

На цвинтарі розлив він чарівний еліксир.

І лише промовив: Що ж я старий накоїв?

Трупи оживали - землю розривали,

Всюди виповзали дико вирували

Глотки драли, всі довкола ламали,

Рвали свою плоть.

Це місце люди не любили,

Бо тут гадів ховали.

Усі вони горілку пили,

Проклятими були.

Серед виродків йшов артист,

У шкіряному плащі – мертвий анархіст.

Крикнув він Хой!, щелепа геть.

Трупів вів він у себе.

Шалено в село мертві увірвалися,

У світлі ліхтарів пики здалися.

Билися і по повній відривалися,

Ішли вдома громити.

Взяли люди сокири та вила.

Мерців загнати у свої могили.

Але на це не вистачило сили.

Трупів не вбити!

Серед виродків йшов артист,

У шкіряному плащі – мертвий анархіст.

Крикнув він Хой!, щелепа геть.

Трупів вів він у себе.

Був на руці застиглий fuck,

З кишені стирчав піратський прапор.

Зомбі всю ніч кричали: Хой!

Ми анархісти – народ не злий!

Що за насадження без попередження,

На юнака напали, сильно налякали,

Сміялися і штовхалися, хлопця змушували

Пого танцювати.

Що є сечі жінки верещали

І селяни в паніці тікали.

Трупи дохли, знову оживали,

Іржали людям услід.

Серед виродків йшов артист,

У шкіряному плащі – мертвий анархіст.

Крикнув він Хой!, щелепа геть.

Трупів вів він у себе.

Був на руці застиглий fuck,

З кишені стирчав піратський прапор.

Зомбі всю ніч кричали: Хой!

Ми анархісти – народ не злий!

У житті артист був веселим

І нажертись він завжди любив.

Ранок селянам допоміг.

Сонце трупи за півгодини спалило.

Але в нічній тиші

У підвалі хтось гаркнув:

Хой!