Задира и солдат - Король и Шут

Подсел за столик к пьяному солдату

Громила из блатного кабака:

Ну что, солдатик, покажи гранату!

Иль, может быть, сыграем в дурака?

Служивые гостят у нас не часто,

Трепаться не умеют, как и ты.

С тобой, похоже тоже мне всё ясно.

Нажрался и колотишь тут понты!

Колотишь тут понты!

А я, поверь, любого обломаю,

Такой вот у меня суровый нрав!

Быть может, я чего не понимаю,

Но мой кулак всегда бывает прав!

Прав!

Прав!

Прав!

Хой!

Солдат с досадой заглянул в пустую кружку:

Как жаль, что пиво кончилось моё!

Мне б на ночь раздобыть себе подружку,

Да много денег нужно для неё.

Тебе со мною незачем тягаться,

Нет смысла находить во мне врага,

И мне с тобой не хочется ругаться,

Лишь в твой живот влетит моя нога!

Влетит моя нога!

А я, поверь, любого обломаю,

Такой вот у меня суровый нрав!

Быть может, я чего не понимаю,

Но мой кулак всегда бывает прав!

Прав!

Прав!

Прав!

Хой!

Задира рухнул, не издав ни звука,

Солдат, качаясь, к выходу пошёл:

Да, жизнь — дерьмо, не жизнь, а просто скука!

Зато, хоть собеседника нашёл!!!

А я, поверь, любого обломаю,

Такой вот у меня суровый нрав!

Быть может, я чего не понимаю,

Но мой кулак всегда бывает прав!

А я, поверь, любого обломаю,

Такой вот у меня суровый нрав!

Быть может, я чего не понимаю,

Но мой кулак всегда бывает прав!

Хой!

Підсів за столик до п'яного солдата

Громила з блатного шинку:

Ну що, солдатику, покажи гранату!

Чи, може, зіграємо в дурня?

Служиві гостить у нас не часто,

Тріпатися не вміють, як і ти.

З тобою, схоже, теж мені все ясно.

Нажерся і б'єш тут понти!

Б'єш тут понти!

А я, повір, будь-кого обламаю,

Така ось у мене сувора вдача!

Може, я чого не розумію,

Але мій кулак завжди має рацію!

Має рацію!

Має рацію!

Має рацію!

Хой!

Солдат із досадою зазирнув у порожній кухоль:

Як шкода, що пиво скінчилося моє!

Мені б на ніч роздобути собі подружку,

Та багато грошей потрібне для неї.

Тобі зі мною нема чого тягатися,

Немає сенсу знаходити в мені ворога,

І мені з тобою не хочеться лаятися,

Лише у твій живіт влетить моя нога!

Влетить моя нога!

А я, повір, будь-кого обламаю,

Така ось у мене сувора вдача!

Може, я чого не розумію,

Але мій кулак завжди має рацію!

Має рацію!

Має рацію!

Має рацію!

Хой!

Задира звалився, не видавши ні звуку,

Солдат, хитаючись, пішов до виходу:

Так, життя - лайно, не життя, а просто нудьга!

Зате хоч співрозмовника знайшов!

А я, повір, будь-кого обламаю,

Така ось у мене сувора вдача!

Може, я чого не розумію,

Але мій кулак завжди має рацію!

А я, повір, будь-кого обламаю,

Така ось у мене сувора вдача!

Може, я чого не розумію,

Але мій кулак завжди має рацію!

Хой!